Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.
Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.
Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".
Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.
Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).
Мазепа
Підпис до фото,
Іван Мазепа на купюрі в 10 гривень. Деякі експерти сумніваються, що це портрет саме Мазепи
Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.
У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.
Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.
У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.
Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.
Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".
Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.
І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.
Освіта в Україні завжди була проблемною. І кожен новий міністр обирає свій шлях та методи вдосконалення. Та ситуація поки залишається сирою. Тому варто потроху замислюватись над питанням: освіта майбутнього, яка вона?
Ну, насамперед варто враховувати технологічний бум. Такий стрімкий розвиток техніки вже в найближчі кілька років повністю переформатує систему освіти. З’явиться масове онлайн-навчання. Де не потрібно бути присутнім у аудиторії. Достатньо лише мати гаджет і доступ до всесвітньої павутини. У зв’язку з цим зникне необхідність у викладачах-людях. На зміну прийдуть роботи, які чітко слідуватимуть заданій системі. Також науковці говорять про індивідуальну систему освіти. Викладачам дуже складно рівноцінно приділяти увагу кожному учневі. Адже всі абсолютно різні і це фізично неможливо. Тому дослідники пропонують використовувати комп’ютерні технології, які дозволять побудувати систему освіти індивідуально для кожного учня.
Особисто моє бачення освіти майбутнього двояке. З одного боку сучасний світ вимагає коп’ютеризації, адже це зручно. А з іншого – жоден робот не замінить живого спілкування між людьми. І це є справжньою проблемою.
Тож, я вважаю, що країні не варто відставати від стрімкого технічного розвитку. Це дасть Україні потужний розвиток. Але й про живих людей забувати не слід.
Яка освіта потрібна державі, щоб вона досягла високого рівня розвитку? Освіта має опиратися на новітні наукові розробки та досягнення, учнів та студентів мають залучати до виробництв, до роботи підприємств та організацій. Так кожна дитина зможе вибрати свою професію, яка буде приносити їй задоволення, а країні та економіці користь. Адже головна проблема освіти сьогодні в тому, що всі вивчають теорію, а не практичні вміння та знання.
Тобто, щоб держава досягла високого рівня розвитку, необхідна якісна та сучасна освіта, підкріплена практичними навичками та вміннями.
Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.
Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.
Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".
Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.
Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).
Мазепа
Підпис до фото,
Іван Мазепа на купюрі в 10 гривень. Деякі експерти сумніваються, що це портрет саме Мазепи
Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.
У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.
Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.
У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.
Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.
Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".
Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.
І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.
Освіта в Україні завжди була проблемною. І кожен новий міністр обирає свій шлях та методи вдосконалення. Та ситуація поки залишається сирою. Тому варто потроху замислюватись над питанням: освіта майбутнього, яка вона?
Ну, насамперед варто враховувати технологічний бум. Такий стрімкий розвиток техніки вже в найближчі кілька років повністю переформатує систему освіти. З’явиться масове онлайн-навчання. Де не потрібно бути присутнім у аудиторії. Достатньо лише мати гаджет і доступ до всесвітньої павутини. У зв’язку з цим зникне необхідність у викладачах-людях. На зміну прийдуть роботи, які чітко слідуватимуть заданій системі. Також науковці говорять про індивідуальну систему освіти. Викладачам дуже складно рівноцінно приділяти увагу кожному учневі. Адже всі абсолютно різні і це фізично неможливо. Тому дослідники пропонують використовувати комп’ютерні технології, які дозволять побудувати систему освіти індивідуально для кожного учня.
Особисто моє бачення освіти майбутнього двояке. З одного боку сучасний світ вимагає коп’ютеризації, адже це зручно. А з іншого – жоден робот не замінить живого спілкування між людьми. І це є справжньою проблемою.
Тож, я вважаю, що країні не варто відставати від стрімкого технічного розвитку. Це дасть Україні потужний розвиток. Але й про живих людей забувати не слід.
Яка освіта потрібна державі, щоб вона досягла високого рівня розвитку? Освіта має опиратися на новітні наукові розробки та досягнення, учнів та студентів мають залучати до виробництв, до роботи підприємств та організацій. Так кожна дитина зможе вибрати свою професію, яка буде приносити їй задоволення, а країні та економіці користь. Адже головна проблема освіти сьогодні в тому, що всі вивчають теорію, а не практичні вміння та знання.
Тобто, щоб держава досягла високого рівня розвитку, необхідна якісна та сучасна освіта, підкріплена практичними навичками та вміннями.