По горизонталі: 3. Автор байок.
4. Доброзичливий сміх, спря-
мований на викриття певних
вад людини чи суспільства.
6. Утілення в образах
тварин, птахів чи рослин
людських рис.
7. Уникла покарання завдяки
Лисиці.
8. Гостре, дошкульне висмію-
вання негатИВНИХ ЯВИЩ.
По вертикалі:
1. Невеликий віршований або
прозовий твір повчального
змісту, персонажами якого
є люди, тварини, рослини
Чи предмети.
2. Алегоричне висловлення
думок із недомовками,
іронічними натяками.
4. Дідусь Кенир.
5. Повчальний висновок
на початку або наприкінці
байки.​

Лицарство Дон Кіхот виражає у своєму прагненні змінити світ на краще,  боротися за добро та справедливість, звільнити його від чудовиськ та присвятити ці перемоги своїй коханій.

Объяснение:

Головний герой твору Дон Кіхот є незаможним ідальго років п’ятдесяти, який збожеволів від читання безлічі лицарських романів, де більшість подій є фантазійними. Через них Дон Кіхот (Алонсо Кіхано з Ламанчі) переконав себе, що він мандрівний лицар у пошуках пригод.

Незліченні спроби близьких повернути Дон Кіхота додому врешті решт призвели до поступового усвідомлення головним героєм  усвідомлення оточуючої реальності та існування, позбавленого будь-якого сенсу та поступового згасання його життя.

рагедія Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Це історія про сварки і союз, про юнацький максималізм і людські переживання. Відомо, що англійський драматург, Вільям Шекспір, переказав у своїй художній манері історію двох закоханих, про яких існувало народне сказання в літературі Італії.

   У п'єсі піднімаються традиційні для розуміння проблеми: сила любові і ненависті, батьки і діти, борг і особисті бажання. Читаючи твір, ми поринаємо у світ юнацької пристрасті, закоханості між головними героями. Їхні почуття засновані на любові з першого погляду. Буря емоцій штовхає Ромео і Джульєтту на необдумані вчинки. Діти ворогуючих кланів, Монтеккі і Капулетті, вони стоять «на краю обриву», готові розірвати будь-які сімейні узи зі своїми рідними. Чи справжнє їхнє кохання? Хочеться вірити, що саме такими мають бути справжні почуття. Мені здається, що в юному віці серця найбільше відкриті для любові, коли це почуття надихає і забарвлює світ в різнокольорові відтінки, коли хочеться дихати одним повітрям і радіти життю. Все або нічого - такий підсумок трагедії Шекспіра.

   Автор, порушуючи тему ворожнечі між родинами Капулетті і Монтеккі, показує читачеві-глядачеві лише молодих людей з різних сімей, які намагаються самоствердитися за рахунок інших, адже це іб випробувати кращі клинки Верони, помірятися кулаками. І тут виникає питання про силу ворожнечі між сім'ями, наскільки вона мала місце в дійсності. Мені здається, що саме юнацька незрілість і привела до сумних подій, вбивства Тибальта, а потім і трагічної загибелі Ромео і Джульєтти.

     Завдяки поетичній мові трагедії «Ромео і Джульєтта» перед нами виникають і акцентуються картини моралізаторства. Людиною рухають її внутрішні принципи. Хіба не було іншого шляху для цієї пари? Чому не можна було втекти, якщо така сила їх любові, розповісти свої батькам? Тоді що сильніше: честь або кохання? Ми віримо в те, що самі собі малюємо. Ми бачимо те, що хочемо побачити. У цій трагедії юнацький максималізм якнайкраще описує й передає всю гаму почуттів ще недоспілої особистості, коли існує тільки одне правильне рішення, коли людина не шукає або не бачить інших обхідних шляхів.

   Цікавою, на мій погляд, є тема влади і всевладдя в трагедії В.Шекспіра, де батьківська влада, бажання видати Джульєтту за Паріса, розуміння якогось боргу меркне перед владою Бога. Що судилося, того не минути. Навіть сам монах, порушує прийняте правило питати благословення у батьків закоханих, сам сприяє їх союзу і всіляко намагається їм до , проявляючи справжній гуманізм. Таким чином, підкреслюється, що не існує ніякої земної влади, тільки Божа воля. Мораль прекрасної трагедії В.Шекспіра, на мій погляд, полягає в тому, що щирість і любов, що прославлені вірою, повинні правити світом, а не покірність старим звичаям і обмеженим громадським нормам.