ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗУ ЕЛІЗИ ДУЛІТЛ “ПІГМАЛІОН” Характеристика образу Елізи Дулітл “Пігмаліон” до зрозуміти внутрішній світ героїні, її почуття. “Пігмаліон” характеристика Елізи Еліза – це дівчина з сім’ї, яка нічим не відрізняється від інших. Вона має цікаву зовнішність, проте далеко не красномовна мова розвіює ілюзію, безжально розкриваючи всю реальність. Її вчителем був Хіггінс, який посперечався зі своїм другом, що всього через деякий час цю дівчину зі звичайного провінційного містечка вже не можна буде впізнати. Видатний драматург показує три стадії розвитку свідомості Елайзи-Галатеї: безграмотна квіткарка, «майже леді», справжня леді, що може вести гостру дискусію. Елайза змінюється протягом усієї п’єси. Проте основа особистості, темперамент зберігаються. «Розумієте, різниця між леді і квіткаркою полягає не в умінні зі смаком вдягатися чи правильно говорити – цього можна навчитися – і не в тому, як вона поводиться, а в тому, як поводяться з нею інші». У четвертій дії «Пігмаліона» перед нами постає зовсім інша Еліза: упевнена в собі жінка, яка так не поступиться власним щастям. Вона навчилася правильної літературної вимови, гідної поведінки у вищому суспільстві. Завдяки наполегливій праці та своїй красі вона підкорила світ, але дивак науковець Гіггінс ніби не помічає її чарів. Проте вона розуміє, що не є господинею в будинку Гіггінса, що він не цінує її як жінку, завдяки досягнутим нею результатам він виграв парі. Еліза розуміє: з одного боку, вона певною мірою закохалася у свого вчителя, з іншого — не була потрібна йому. У цій ситуації дівчина поводиться як справжня леді, яку образили, висловлюючи професорові весь негатив, що накопичився протягом цього часу в її серці. Стає зрозумілим, що Еліза — дуже сильна особистість, але Гіггінса вона ніколи не переможе. І в цій, здавалось би, безвихідній ситуації дівчина знаходить вихід, який зрештою винагороджує її перемогою над обставинами.
1)Он думал что Никита будет добрым на век,потому что,он очень много трудился что бы сделать всех живыми,даже воображаемые вещи он оживлял,думая что они тоже живут своей жизнью
2)В рассказе Андрея Платонова отец маленького мальчика Никиты приходит с войны. Перед этим мы узнаем, что маленький пятилетний Никита склонен во всех предметах, как живой, так и неживой природы видеть человечков, которые по большинству настроены к нему враждебно. Именно в такие фантазии облачает Никита свое чувство незащищенности, которое он испытывал, оставаясь дома один, когда мама уходила на работу. С приходом отца мир должен был поменяться и он поменялся. Отец не боялся выдуманных Никитой человечков, он смело разрубил старый пень, который прятал свое человеческое тело под землей. Ведь отец Никиты верил, что все, сработанное своими руками будет обязательно добрым и принесет только пользу своему владельцу. А еще отец Никиты знал, что у его сына очень доброе сердце и потому он всех жалел и представлял живыми даже неодушевленные предметы. И отец верил, что его Никита навсегда сохранит эту доброту.
4)1. Никита мне кажется маленьким, неразумным, непонятливым и трусливым мальчуганом. Однако, он, как мне кажется, пытается всеми силами побороть свой страх. Он представляет все вокруг, как живых людей и общается с ними, чтобы ему не было так страшно сидеть одному в тишина.
ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗУ ЕЛІЗИ ДУЛІТЛ “ПІГМАЛІОН” Характеристика образу Елізи Дулітл “Пігмаліон” до зрозуміти внутрішній світ героїні, її почуття. “Пігмаліон” характеристика Елізи Еліза – це дівчина з сім’ї, яка нічим не відрізняється від інших. Вона має цікаву зовнішність, проте далеко не красномовна мова розвіює ілюзію, безжально розкриваючи всю реальність. Її вчителем був Хіггінс, який посперечався зі своїм другом, що всього через деякий час цю дівчину зі звичайного провінційного містечка вже не можна буде впізнати. Видатний драматург показує три стадії розвитку свідомості Елайзи-Галатеї: безграмотна квіткарка, «майже леді», справжня леді, що може вести гостру дискусію. Елайза змінюється протягом усієї п’єси. Проте основа особистості, темперамент зберігаються. «Розумієте, різниця між леді і квіткаркою полягає не в умінні зі смаком вдягатися чи правильно говорити – цього можна навчитися – і не в тому, як вона поводиться, а в тому, як поводяться з нею інші». У четвертій дії «Пігмаліона» перед нами постає зовсім інша Еліза: упевнена в собі жінка, яка так не поступиться власним щастям. Вона навчилася правильної літературної вимови, гідної поведінки у вищому суспільстві. Завдяки наполегливій праці та своїй красі вона підкорила світ, але дивак науковець Гіггінс ніби не помічає її чарів. Проте вона розуміє, що не є господинею в будинку Гіггінса, що він не цінує її як жінку, завдяки досягнутим нею результатам він виграв парі. Еліза розуміє: з одного боку, вона певною мірою закохалася у свого вчителя, з іншого — не була потрібна йому. У цій ситуації дівчина поводиться як справжня леді, яку образили, висловлюючи професорові весь негатив, що накопичився протягом цього часу в її серці. Стає зрозумілим, що Еліза — дуже сильна особистість, але Гіггінса вона ніколи не переможе. І в цій, здавалось би, безвихідній ситуації дівчина знаходить вихід, який зрештою винагороджує її перемогою над обставинами.
1)Он думал что Никита будет добрым на век,потому что,он очень много трудился что бы сделать всех живыми,даже воображаемые вещи он оживлял,думая что они тоже живут своей жизнью
2)В рассказе Андрея Платонова отец маленького мальчика Никиты приходит с войны. Перед этим мы узнаем, что маленький пятилетний Никита склонен во всех предметах, как живой, так и неживой природы видеть человечков, которые по большинству настроены к нему враждебно. Именно в такие фантазии облачает Никита свое чувство незащищенности, которое он испытывал, оставаясь дома один, когда мама уходила на работу. С приходом отца мир должен был поменяться и он поменялся. Отец не боялся выдуманных Никитой человечков, он смело разрубил старый пень, который прятал свое человеческое тело под землей. Ведь отец Никиты верил, что все, сработанное своими руками будет обязательно добрым и принесет только пользу своему владельцу. А еще отец Никиты знал, что у его сына очень доброе сердце и потому он всех жалел и представлял живыми даже неодушевленные предметы. И отец верил, что его Никита навсегда сохранит эту доброту.
4)1. Никита мне кажется маленьким, неразумным, непонятливым и трусливым мальчуганом. Однако, он, как мне кажется, пытается всеми силами побороть свой страх. Он представляет все вокруг, как живых людей и общается с ними, чтобы ему не было так страшно сидеть одному в тишина.
БЫЛА РАДА УДАЧИ ❤❤❤