В
Все
М
Математика
О
ОБЖ
У
Українська мова
Д
Другие предметы
Х
Химия
М
Музыка
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
Э
Экономика
Ф
Физика
Б
Биология
О
Окружающий мир
Р
Русский язык
У
Українська література
Ф
Французский язык
П
Психология
А
Алгебра
О
Обществознание
М
МХК
В
Видео-ответы
Г
География
П
Право
Г
Геометрия
А
Английский язык
И
Информатика
Қ
Қазақ тiлi
Л
Литература
И
История
marshall229
marshall229
21.09.2020 05:15 •  Литература

Составьте тезисы собственного выступления на тему "автор в романе "евгений онегин"

Показать ответ
Ответ:
Сашулька2007
Сашулька2007
16.04.2022 08:11
Протягом багатьох століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ створив свою сувору й мужню ліричну поезію — історичні думи та пісні, у яких в образах видатних народних героїв оживають героїчна історія нашого народу, його гордий нескорений дух, безмежна відданість своїй Батьківщині.Улюбленими героями історичних пісень і дум є ко-заки-запорожці, горді і сміливі, сильні і відважні сини свого народу, імена яких назавжди залишаться в його пам'яті.У думах і піснях народ майже ідеалізував своїх захисників, своїх героїв. Так, образ мужнього воїна, який уміє постояти за свою власну честь і честь своєї рідної землі, змальовано в «Думі про козака Голоту». Народ в образі героя втілив кращі людські риси, усе те, про що він мріяв. Козак постає відважним і сміливим: « не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота»; він наділений миролюбністю: «ні города, ні села не займає» , та коли йому загрожує небезпека, він вміє за себе постояти.Частим є оспівування в піснях і думах походів козаків у Туреччину і Крим з метою визволення полонених. Вічною славою увінчали себе гетьман Сагайдачний і кошовий отаман Іван Сірко, які організували походи до далеких турецьких і татарських міст і визволили чимало невільників.У часи національно-визвольної війни 1648-1654 ро-ків українським народом було створено велику кількість історичних пісень і дум про боротьбу проти польської шляхти. У цих творах оспівуються народні герої — славетні ватажки — Іван Богун, Данило Нечай. їх наділено неабиякою силою і мужністю, але ж вони не всесильні й підвладні смерті. І коли гине хтось з козаків, як загинув Данило Нечай, оплакують його не тільки вірні товариші, а й уся Україна. Так, наприклад, за «преславним» Морозенком «вся Вкраїна тяж-ко-важко плаче».У пісні «Гей, не дивуйтесь, добрії люди» розповідається про Пилявську битву, що відбулася в 1648 році на Волині. У цій битві прославився Максим Кривоніс, якого в пісні названо Перебийносом:А Перебийніс водить немало —Сімсот козаків з собою.Рубає мечем голову з плечей,А решту топить водор...Одним з улюблених героїв історичних пісень і дум є Богдан Хмельницький, роль якого в боротьбі за визволення України високо оцінив наш народ. В особі Хмельницького український народ бачив такого вождя, який чітко знав мету своєї діяльності — визволення України від польських завойовників і встановлення її державності. В образі славетного гетьмана народ втілив кращі риси народного ватажка і людини. У пісні «Чи не той то хміль» Хмельницького змальовано як справжнього народного героя, мужнього і відважного воїна, мудрого державного діяча і політика, захисника поневолених, «козацького батька». Широко розкрито образ Богдана і в думі «Хмельницький і Барабані» , що побудована на контрастному зіставленні двох представників козацької старшини. Хмельницький, на відміну від Барабаша, дбає про долю всього українського народу, виражає його одвічні мрії і прагнення, веде його на справедливу боротьбу за своє майбутнє.Козацьку звитягу і мужність своїх синів у боротьбі за волю та незалежність України оспівав народ у своїх думах і піснях, уславив своїх героїв, подарував їм вічне життя.
0,0(0 оценок)
Ответ:
hoper123
hoper123
14.02.2021 16:07
Русская народная сказка -Два Мороза.

Гуляли по чистому полю два Мороза, два родные брата, с ноги на ногу поскакивали, рукой об руку поколачивали.

Говорит один Мороз другому:

— Братец Мороз — Багровый нос! как бы нам позабавиться — людей

Отвечает ему другой:

— Братец Мороз — Синий нос! коль людей морозить — не по чистому нам полю гулять. Поле все снегом занесло, все проезжие дороги замело; никто не пройдет, не проедет. Побежим-ка лучше к чистому бору! Там хоть и меньше простору, да зато забавы будет больше. Все нет-нет да кто-нибудь и встретится по дороге.

Сказано — сделано. Побежали два Мороза, два родные брата, в чистый бор. Бегут, дорогой тешатся: с ноги на ногу попрыгивают, по елкам, по сосенкам пощелкивают. Старый ельник трещит, молодой сосняк поскрипывает. По рыхлому ль снегу пробегут — кора ледяная; былинка ль из-под снегу выглядывает — дунут, словно бисером ее всю унижут.

Послышали они с одной стороны колокольчик, а с другой бубенчик: с колокольчиком барин едет, с бубенчиком — мужичок.

Стали Морозы судить да рядить, кому за кем бежать, кому кого морозить.

Мороз — Синий нос, как был моложе, говорит:

— Мне бы лучше за мужичком погнаться. Его скорее дойму: полушубок старый, заплатанный, шапка вся в дырах, на ногах, кроме лаптишек, ничего. Он же, никак дрова рубить едет... А уж ты, братец, как посильнее меня, за барином беги. Видишь, на нем шуба медвежья, шапка лисья, сапоги волчьи. Где уж мне с ним! Не совладаю.

Мороз — Багровый нос только подсмеивается.

— Молод еще ты, — говорит, — братец!.. Ну, да уж быть по-твоему. Беги за мужичком, а я побегу за барином. Как сойдемся под вечер, узнаем, кому была легка работа, кому тяжела. Прощай покамест!

— Прощай, братец!

Свистнули, щелкнули, побежали.

Только солнышко закатилось, сошлись они опять на чистом поле. Спрашивают друг друга:

— Что?

— То-то, я думаю, намаялся ты, братец, с барином-то, — говорит младший, — а толку, глядишь, не вышло никакого. Где его было пронять!

Старший посмеивается себе.

— Эх, — говорит, — братец Мороз — Синий нос, молод ты и прост. Я его так уважил, что он час будет греться — не отогреется.

— А как же шуба-то, да шапка-то, да сапоги-то?

— Не Забрался я к нему и в шубу, и в шапку, и в сапоги да как зачал знобить!.. Он-то ежится, он-то жмется да кутается; думает: дай-ка я ни одним суставом не шевельнусь, авось меня тут мороз не одолеет. Ан не тут-то было! Мне-то это и с руки. Как принялся я за него — чуть живого в городе из повозки выпустил. Ну, а ты что со своим мужичком сделал?

— Эх, братец Мороз — Багровый нос! Плохую ты со мною шутку сшутил, что вовремя не образумил. Думал — заморожу мужика, а вышло — он же отломал мне бока.

— Как так?

— Да вот как. Ехал он, сам ты видел, дрова рубить. Дорогой начал было я его пронимать: только он все не робеет — еще ругается: такой, говорит, сякой этот мороз! Совсем даже обидно стало; принялся я его пуще щипать да колоть. Только ненадолго была мне эта забава. Приехал он на место, вылез из саней, принялся за топор. Я-то думаю: «Тут мне сломить его». Забрался к нему под полушубок, давай его язвить. А он-то топором машет, только щепки кругом летят. Стал даже пот его Вижу: плохо — не усидеть мне под полушубком. Под конец инда пар от него повалил. Я прочь поскорее. Думаю: «Как быть?» А мужик все работает да работает. Чем бы зябнуть, а ему жарко стало. Гляжу — скидает с себя полушубок. Обрадовался я. «Погоди ж, говорю, вот я тебе покажу себя». Полушубок весь мокрехонек. Я в него — забрался везде, заморозил так, что он стал лубок лубком. Надевай-ка теперь, попробуй! Как покончил мужик свое дело да подошел к полушубку, у меня и сердце взыграло: то-то потешусь! Посмотрел мужик и принялся меня ругать — все слова перебрал, что нет их хуже. «Ругайся! — думаю я себе, — ругайся! А меня все не выживешь!» Так он бранью не удовольствовался. Выбрал полено подлиннее да посучковатее да как примется по полушубку бить! По полушубку бьет, а меня все ругает. Мне бы бежать поскорее, да уж больно я в шерсти-то завяз — выбраться не могу. А он-то колотит, он-то колотит! Насилу я ушел. Думал, костей не соберу. До сих пор бока ноют. Закаялся я мужиков морозить.

— То-то!

0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Литература
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота