Установи відповідність між репліками за твором міщанин-шляхтич і персонажами яким вони належать 1коли я кажу Ніколь принеси мені мого нічного ковпака то це проза 2хіба ж розум наш не повинен керувати всіма нашими почуттями 3нерівний шлюб завжди нещасливий не хочу я щоб взяти дорікав моїй дочці ріднею а) пані журден б)пан журден в) клеонт г) вчитель філософії
В 1941—1945 гг. советская лит-ра достигла больших творческих успехов. Как отмечал на II Всесоюзном съезде советских писателей А. Сурков, *Великая Отечественная война сплотила еще теснее всех писателей народов СССР в единую дружескую семью, побратала их единством тематики и материала, общностью повышенной ответственности за жизнь и честь литературы и неизмеримо повысила авторитет литературы и литераторов среди многомиллионной читательской аудитории, укрепила неразрывную связь литературы с народом*. Богатейший опыт литературы военных лет убедительно показал, какой могучей социально-организующей силой может стать правдивое художественное слово народу в борьбе за великие идеалы.
В испытаниях войны с особой яркостью и полнотою раскрылись исторический оптимизм нашей лите-ы, ее патриотическое и гуманистическое содержание, народность. Советские писатели показывали, что наш народ ведет справедливую борьбу во имя торжества жизни, мирного социалистического труда, и своими книгами воодушевляли воинов и тружеников на борьбу с фашизмом. Во многих произведениях были изображены потрясающие по трагизму сцены. Герои, прототипами которых часто являлись реальные участники войны, отдавали жизнь ради победы, сознавая, что в бессмертии народа обретут личное бессмертие.
Главное, что характеризует литературу 1941—1945 гг.,— это ее героичность, обусловленная самим содержанием Великой Отечественной войны. «Героизм массы и рядовой единицы» (Горький) становится центральной темой литературного процесса, находит разностороннее и разнохарактерное отражение в лучших произведениях этой поры, единых по своей идейной, патриотической направленности, отличных по и формам художественной типизации.
В годы войны в творчестве ряда писателей отчетливо проявились романтические тенденции, стремление раскрыть героику
Кожен з нас в тому чи іншому віці замислюється над питанням: що ж таке справжня дружба? Більшість людей, яких ми вважаємо своїми друзями, насправді всього лише наші знайомі, тобто ті, кого ми виділяємо з оточуючого нас суспільства. Нам відомі їх турботи, їх проблеми, ми вважаємо їх близькими нам людьми, звертаємося до них за до і самі охоче допомагаємо їм у важкі часи. Здавалося б, прекрасні відносини – але таки немає повного одкровення. Ми не довіряємо їм свої найпотаємніші думки. Якщо до них приходить успіх, ми не радіємо за них так, якза самих себе. Це не сторонні нам люди, між ними існує певна близькість. Але чи можна назвати це дружбою?
Статус дружби можна привласнити тільки чесним, щирим стосункам, коли в них є взаємне почуття добра один до одного і готовність безкорисливо до в будь-яку хвилину плюс душевна близькість.
Про дружбу можна міркувати вічно, як, наприклад, про сенс життя або про любов… Можна ігати її, але мало кому дано її щиро відчути. Скажу просто: “Дружба потрібна!” Дружба дає щасливу можливість прийняти іншу людину такою, якою вона є, не намагаючись переробити її під себе, пристосувати до власних потреб.Дружба – це радість спілкування, заснована на довірі та впевненості в надійності друга.
А ще хочеться сказати, що помиляються ті, хто стверджують, що дружба, яка існувала в далекому минулому, зникла в сучасному світі. Світ завжди буде наповнюватися друзями, які будуть постійно дарувати нам радість. Цінуйте друзів, адже це найпрекрасніші люди! Вони будуть з вами протягом усього життя!
Основа всякої дружби – це, звичайно ж, довіра. Я вважаю, що основний принцип дружби – не зраджувати один одного. Дружити – це вільно і добровільно ділитися тим, що важливо для мене: будь то моє майно, думки, почуття.Але ділитися – не означає давати, ті, хто в “дружбі” дають або отримують, не мають ні найменшого задоволення від цього. Мені навіть шкода таких людей. Ділитися – це твоє бажання, щоб інша людина брала участь в тому, що тобі дороге. Довіра зміцнює дружбу. По суті, перевірка довіри і є перевірка дружби. Справжньому другу я довіряю безмежно. Я знаю, що друг не кине мене в біді і завжди до , навіть якщо він зі мною не згоден. Дружня любов – найдорожче почуття. Дороге воно своєю незвичністю.
Звичайно, ніхто не ідеальний, навіть у друзів є недоліки, які можуть мені не подобатися. Але тим не менш, це друг. Більш того, навіть брехун не стане брехати другу, а ледар для друга зробить неможливе. Вибираючи друга, ми не шукаємо ідеалу, “богиню” або “принца на білому коні”, нам просто потрібен той, на кого можна покластися, з яким нас пов’яжуть тісні стосунки і спільні цілі.Звичайно, дружба менш емоційна, ніж любов, але найчастіше вона більш уразлива: зганьблену дружбу важче відновити, ніж любов, адже в любові присутнє бажання, а дружба заснована на довірі. Якщо людина не може більше довіряти другу, то все – дружба розбита. Звичайно, колишні друзі можуть і спілкуватися, і захоплюватися один одним, але раз немає довіри, немає і дружби. Втрачену довіру важко завоювати знову.
Як і все дороге, дружбу непросто придбати – за неї можна заплатити лише взаємної дружбою. Буває так, що ти хочеш з кимось подружитися, але процес розташування до себе цієї людини займає багато часу, перш ніж вона стане твоїм другом. Адже завоювати дружбу складно: про неї треба дбати як про троянду, бо вона крихка, і від одного випадкового дотику може звернутися в ніщо.