"Айвенго" — це історичний роман. Але вивчати по ньому історію, мабуть, не слід. Цей роман є відтворенням пам'яті про події, а не самих подій. А спогади завжди якоюсь мірою викривлені. І з цим нічого не вдієш.
Через те навіть справжні історичні особи не такі, як були. Король Річард або його брат, наприклад. Перекривлені авторською волею і легендарні герої Робін Гуд та його весела компанія. А про тих, хто створений авторською уявою, нема що й казати.
Цікаво гати за розмаїттям подій, які щедро подав автор у романі. Тут усього багато. Ось приходить в батьківський дім ніким не впізнаний син. Його впізнають тільки раби — як колись Одіссея. Повертається без почту і пишноти законний король, владу якого визнають тільки веселі розбійники Робін Гуда. Домагається кохання прекрасної єврейки лицар Храму. Інший лицар захоплює у полон свого пораненого супротивника та осіб, які його супроводжували.
Ось на такі події багата книга. Все це, напевно, навмисно перебільшено, але так треба для того, щоб читач змії пристати на той чи інший бік. І ми, знаючи достеменно, що все це фантазія автора, обираємо свою позицію у інтригах, які розпочинають принц Джон та його прибічники.
Письменник чітко дає нам зрозуміти, хто йому любий, а хто осоружний.
Дубровский хотел отомстить за своего отца. Он придумывает план мести, хочет его осуществить. Пожар-это его месть, но Дубровский осуществить свой план из-за препятствия. Препятствие-это любовь к Маше. Дубровский просто не смог причинить боль Марии. Ведь если он ранит Троекурова, то ранит и сердце возлюбленной. А если дом Троекурова запылает, то может пострадать Маша. Владимир прощает своего врага, предоставляя Троекурова его совести, и отказывается от мести. Я считаю,что Дубровский поступил правильно. Ведь если он отомстить Троекурову, то кто-то из рода Троекурова отомстить Дубровскому, а Дубровский ему... И так пойдёт по замкнутому кругу,пока не найдётся человек, который разорвёт это войну семей. Владимир не стал развязывать круг мести и поступил правильно.
"Айвенго" — це історичний роман. Але вивчати по ньому історію, мабуть, не слід. Цей роман є відтворенням пам'яті про події, а не самих подій. А спогади завжди якоюсь мірою викривлені. І з цим нічого не вдієш.
Через те навіть справжні історичні особи не такі, як були. Король Річард або його брат, наприклад. Перекривлені авторською волею і легендарні герої Робін Гуд та його весела компанія. А про тих, хто створений авторською уявою, нема що й казати.
Цікаво гати за розмаїттям подій, які щедро подав автор у романі. Тут усього багато. Ось приходить в батьківський дім ніким не впізнаний син. Його впізнають тільки раби — як колись Одіссея. Повертається без почту і пишноти законний король, владу якого визнають тільки веселі розбійники Робін Гуда. Домагається кохання прекрасної єврейки лицар Храму. Інший лицар захоплює у полон свого пораненого супротивника та осіб, які його супроводжували.
Ось на такі події багата книга. Все це, напевно, навмисно перебільшено, але так треба для того, щоб читач змії пристати на той чи інший бік. І ми, знаючи достеменно, що все це фантазія автора, обираємо свою позицію у інтригах, які розпочинають принц Джон та його прибічники.
Письменник чітко дає нам зрозуміти, хто йому любий, а хто осоружний.
Дубровский хотел отомстить за своего отца. Он придумывает план мести, хочет его осуществить. Пожар-это его месть, но Дубровский осуществить свой план из-за препятствия. Препятствие-это любовь к Маше. Дубровский просто не смог причинить боль Марии. Ведь если он ранит Троекурова, то ранит и сердце возлюбленной. А если дом Троекурова запылает, то может пострадать Маша. Владимир прощает своего врага, предоставляя Троекурова его совести, и отказывается от мести. Я считаю,что Дубровский поступил правильно. Ведь если он отомстить Троекурову, то кто-то из рода Троекурова отомстить Дубровскому, а Дубровский ему... И так пойдёт по замкнутому кругу,пока не найдётся человек, который разорвёт это войну семей. Владимир не стал развязывать круг мести и поступил правильно.
Объяснение: