Соціальна нерівність — становище в суспільстві, коли окремі соціальні групи мають різний соціальний статус, належать до різних суспільних класів або соціальних кіл і, при цьому, отримують особливі соціальні привілеї чи є позбавлені таких привілеїв.
Прикладами соціальної нервіності є нерівність за гендерною, расовою, кастовою, віковою ознаками тощо.
Щодо України, то проблема соціальної нерівності існує давно, і з кожним роком дискусії навколо неї лише набирають обертів. На мою думку, можна виділити як переваги, так і недоліки даного явища.
По-перше, перевагою є те, що соціальна нерівність дає поштовх до змін, стає своєрідним стимулом до покращення власного становища. Так, найбільше страждають від нерівності саме бідні люди. Це і доступ до освіти, до медицини, нерівні можливості у веденні бізнесу і т.п. У бідних людей майже всі кошти витрачаються на харчування. Але ті, хто повністю задоволенні своїм життям, навіть порівнюючи своє становище з людьми, які прагнуть до кращого і досягають його, не бачать проблем. Це і є основною проблемою.
По-друге, головним недоліком є те, що така нерівність породжує конфлікти та протистояння. Наші люди все ж таки занадто покладаються на державу, замість узалежнювати свій майбутній успіх від власних сил та інтелекту. Головним тут є — стати рівними у правах і свободах з громадянами європейських країн.
Як усунути соціальну нерівність і чи є це можливим за сучасних умов? На мою думку, повністю досягнути цього неможливо, але можна значно зменшити рівень нерівності між населенням. Насамперед варто зайнятися питанням подолання бідності, перш за все — її найгостріших проявів, найважливішим пріоритетом у здійсненні реформ в Україні - соціальній державі, яка має на меті впровадження європейських стандартів життя.
До того ж, виснаження людського і соціального капіталу країни робить економічне відродження України ще більш проблематичним завданням; виникає все більше проблем з формуванням громадянського суспільства, чому перешкоджає розгул корупції та мафіозності. Тому першочергове завдання сьогодні полягає у відродженні соціальної згуртованості і соціального капіталу, заснованих на підвищенні рівня довіри і не тільки до влади різного рівня, але і людей одне до одного.
Отже, усунути соціальну нервіність повністю - практично неможливо. Але варіант зменшення її проявів - є цілком реальним. Для цього варто хоча б спробувати подолати протистояння між багатими і бідними, здоровими і хворими, українцями і неукраїнцями, між міськими та сільськими жителями, православними і представниками інших віросповідань, різними поколіннями.
Если всё это проанализировать, то получиться, что большая часть о даже и не хочет верить в торжество закона! Хотя их можно понять так как закон в последние время не предпринимает ничего в большинстве случаев из-за этого граждане порой даже забывают, что есть маленькая вероятность, что закон может и забыв о этом предпринимают свои чаще всего противозаконные действия. И люди ответившие 6% им с их не большими проблемами или они просто в него верят так как это для них единственная надежда, потом 10% на 100% процентов правы я за них так как не всегда можно всё решить! 29% от части правы так как сомневаться в их силе может каждый без исключение особенно в наше время, а 32% просто когда им нужна было серьёзная и они обратились к закону, то он им даже и не пытался из-за этого они полностью потеряли веру в него.
Відповідь:
Соціальна нерівність — становище в суспільстві, коли окремі соціальні групи мають різний соціальний статус, належать до різних суспільних класів або соціальних кіл і, при цьому, отримують особливі соціальні привілеї чи є позбавлені таких привілеїв.
Прикладами соціальної нервіності є нерівність за гендерною, расовою, кастовою, віковою ознаками тощо.
Щодо України, то проблема соціальної нерівності існує давно, і з кожним роком дискусії навколо неї лише набирають обертів. На мою думку, можна виділити як переваги, так і недоліки даного явища.
По-перше, перевагою є те, що соціальна нерівність дає поштовх до змін, стає своєрідним стимулом до покращення власного становища. Так, найбільше страждають від нерівності саме бідні люди. Це і доступ до освіти, до медицини, нерівні можливості у веденні бізнесу і т.п. У бідних людей майже всі кошти витрачаються на харчування. Але ті, хто повністю задоволенні своїм життям, навіть порівнюючи своє становище з людьми, які прагнуть до кращого і досягають його, не бачать проблем. Це і є основною проблемою.
По-друге, головним недоліком є те, що така нерівність породжує конфлікти та протистояння. Наші люди все ж таки занадто покладаються на державу, замість узалежнювати свій майбутній успіх від власних сил та інтелекту. Головним тут є — стати рівними у правах і свободах з громадянами європейських країн.
Як усунути соціальну нерівність і чи є це можливим за сучасних умов? На мою думку, повністю досягнути цього неможливо, але можна значно зменшити рівень нерівності між населенням. Насамперед варто зайнятися питанням подолання бідності, перш за все — її найгостріших проявів, найважливішим пріоритетом у здійсненні реформ в Україні - соціальній державі, яка має на меті впровадження європейських стандартів життя.
До того ж, виснаження людського і соціального капіталу країни робить економічне відродження України ще більш проблематичним завданням; виникає все більше проблем з формуванням громадянського суспільства, чому перешкоджає розгул корупції та мафіозності. Тому першочергове завдання сьогодні полягає у відродженні соціальної згуртованості і соціального капіталу, заснованих на підвищенні рівня довіри і не тільки до влади різного рівня, але і людей одне до одного.
Отже, усунути соціальну нервіність повністю - практично неможливо. Але варіант зменшення її проявів - є цілком реальним. Для цього варто хоча б спробувати подолати протистояння між багатими і бідними, здоровими і хворими, українцями і неукраїнцями, між міськими та сільськими жителями, православними і представниками інших віросповідань, різними поколіннями.