1. Що означає « нова» і «стара, давня» література? 2. Коли і де було надруковано «Енеїду»?
3. Що сталося 1773 р. ?
4. Де відкрилися перші університети?
5. Де виникло селянське повстання проти панства?
6. Коли було розгромлене Кирило-Мефодіївське товариство?
7. Коли і де виникає гурток «Руська трійця»?
8. Що таке зробив Котляревський, що його вважають зачинателем нової української літератури?
9. Що це за роки - 1798 – 1840 ?
10. Де і коли була надрукована «Русалка Дністрова»?
11. Що заважало розвитку нової української літератури?

Нещодавно до рук мені потрапили твори Володимира Винниченка. І так захотілося прочитати його оповідання «Федько-Халамидник». Я його прочитала на одному подиху. Мені сподобалися головні герої Федько і Толя. Я по-різному до них ставлюся. На початку твору Федько мені не сподобався, тому що ображав, а інколи бив своїх товаришів. Але, коли читала оповідання далі, цей хлопчик-халамидник завоював мою симпатію. Він, виявляється, був не лише сміливий, сильний, загартований, а ще й дуже правдивий. Навіть батько, який так часто бив хлопчика, високо цінив сина за правдивість. Я була захоплена сміливістю Федька, коли він переходить по крижинах через річку, рятуючи Толю. Мені дуже жаль цього нещасного хлопчика, який, допомагаючи Толі, застудився, а батьки ще й суворо покарали його. Толя ж викликає зовсім інші почуття. Він мені не сподобався. Хоч і був він чистенький, чепурненький, з синіми очима. Саме він винен у смерті Федька. Мене дуже здивувала його поведінка. Як він міг сказати неправду батькам! Обурює і те, як Толя веде себе в день похорон Федька. Він не сумує, а спокійно грається з чижиком. Так може вести себе справжній негідник. І тому мої симпатії на стороні Федька.

Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене, час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, час плакати й час реготати, час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів, час шукати і час губити, час збирати і час розкидати, час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру! Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він? Я бачив роботу, що Бог був Дав людським синам, щоб трудились над нею, усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив від початку та аж до кінця... Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті. І отож, як котрий чоловік їсть та п'є, і в усім своїм труді радіє добром,— це дар Божий! Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки,— до того не можна нічого додати,— і з того не можна нічого відняти. І Бог так зробив, щоб боялись Його!..