1. Складне речення зі сполучниковим сурядним і безсполучниковим зв’язком є в
рядку:
А Сірі тумани курилися над нашою землею, брудні та важкі хмари вистилали
високе небо, і холодний вітер переганяв їх з одного боку на другий.
Б Я пам’ятаю: йшла весна своїм походом смілим і по саду лилась квіток зеленим
пилом.
В Я кажу: не було б Дон – Кіхотів, вже б давно посивіла земля.
Г І пахне сіно лугове, і зав’язь в чистих росах зріє, і в кожній гілочці живе на
кожний досвіток надія.
2. Складне речення зі сполучниковим підрядним і безсполучниковим зв’язком є в
рядку:
А Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір.
Б Хто чує себе лиш, хто тільки для себе співа, той не ввійде в майбутнє, не
прийме сучасне.
В Таке моє давнє правило: ніколи не шкодувати за тим, чого не можна
повернути.
Г Над завороженим степом стояла така тиша, що було чути, як знизу дихає
колос, як згори випадають роси і місячна обніж.
3. Складне речення зі сполучниковим сурядним і підрядним та
безсполучниковим зв’язком є в рядку:
А Хай оживає істина стара: людина починається з добра.
Б Над хатою зійшла вечірня зоря, заграла золотом в яблуневому цвіті, що
розлився духмяними пахощами по всьому саду.
В Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літняя нічка була, і сон був
короткий, він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла.
Г Коли я був хлопчиком на Десні, мені хотілось, щоб дикі птиці сідали мені на
голову і на плечі не тільки в снах.
4. Перед виділеним сполучником не треба ставити кому в реченні з різними
видами зв’язку (розділові знаки пропущено):
А Спустився вечір і одразу похолоднішало.
Б Осінні дрібні дощі падали на сумовито принишклу землю і зелено потемніли
води в озерах коли Михайло і Соломія попрощалися з лісником і лісничихою.
В Минула тривожна беззоряна ніч і там де попелясті сніги єдналися з небом
почав відділятися світанок.
Г Немає з-під землі трави ще нема живиці з-під кори а поле ширше небо вище і
Художні особливості: три частини композиції виконують роль тези, антитези і синтезу. Поезія вибудувана як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова. Анафора «О слово рідне!» увиразнює не тільки композиційну єдність, а й змістову наповненість, підкреслює щирість ліричної оповіді, схвильованість героя, зумовлює ораторські інтонації, патріотичні почуття. У серці автора виникає біль через зневажливе ставлення до рідної мови й історичне безпам’ятство співвітчизників. Наскрізна антитеза розгортає сюжет вірша. Поет використовує яскраві метафори й епітети. Українське слово уподібнюється «скутому орлу», тобто поневоленому народові, слово якого звучало завжди як «співочий грім батьків моїх», а тепер «дітьми безпам’ятно забутий». Поет вдається до ремініс- ценцій послання «І мертвим, і живим...» Т. Шевченка, закликаючи дієво любити свободу людини і народу. Для поета рідне слово, незважаючи на переслідування і заборони, — носій волелюбного духу народу, його безсмертя. Ідея вірша випливає з переконань митця, що рідне слово відбиває драматичну історію України, стало духовною зброєю народу. Зображуючи поетичний образ неповторної краси української мови і Вітчизни, поет висловлю своє творче кредо: «О слово! Будь мечем моїм! / Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, / Осяй мій край і розлетися / Дощами судними над ним». Образ меча в Олеся перегукується з емблемою апостола Павла, у якого він символізує меч духовний: «Меч духовний є слово Боже». Автор переосмислює цей образ, поєднуючи в ньому духовне і творче начала; слово-меч стає атрибутом свободи і справедливості. У руслі символізму поет вдається до міфологічних образів космічного тору — сонця, синього неба, музики зір, а також біблійних образів (судні дні), які очистять рідний край від зла і стануть запорукою відродження нації, якщо вона поставить слово-меч собі на службу, оберігатиме рідне слово — символ безсмертя народу.
Наше життя подібне до подорожі – шляху, який судилося зробити людині від народження і до останнього дня перед порогом вічності.Упродовж всього життя людина постійно ставить собі запитання: ” А в чому сенс життя? Для чого я живу”? І жоден з нас до кінця не може знайти відповідь на нього.
Сенс життя – тема така ж важлива, як і саме життя. Прагнення до пізнання сенсу властиве кожному з нас. Дійсно, у чому сенс життя? Чому ми такі, які є? Як дізнатися, чого робити не варто, як не помилитися? Останнім часом люди не часто замислюються над сенсом свого життя, вважаючи це даремним заняттям і марною тратою часу. Люди настільки зав’язнули в побуті, що прибрали зі свого життя саме головне – сенс і мету.У кожної людини свої цілі в житті. Для когось це просто купівля нових меблів або набору посуду, а комусь потрібна шикарна квартира і хороша машина… Інші зовсім вважають, що в житті немає і бути не може ніякого сенсу… Є і такі люди, що вважають, що ми живемо для того, щоб народити і виховати дітей, створити сім’ю… Але у будь-якому випадку в кожному з нас закладено залишити щось після себе. Скільки людей, стільки і думок!
На мою думку, сенс життя полягає в тому, щоб стати щасливим. Але додам маленьке уточнення: він полягає у пошуку. У пошуку самого себе в цьому величезному і незрозумілому світі, у пошуку прекрасного. Сенс життя – навчитися жити по-справжньому. Що це означає? Це значить навчитися бачити найпростіше, помічати зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах і перестати жити складними формулами та розрахунками, а повністю довіряти своєму серцю, своїй душі.