Разом із величними постатями історичних діячів визвольного руху, захисників рідної землі, героїчних месників з народу в творчості Тараса Григоровича Шевченка постає тема нелегкої жіночої долі. Образ жінки-коханої, жінки-матері часто зустрічається в Шевченкових творах. Для поета жіноча доля не просто була темою творчості, це було наболіле питання його життя. Вирісши сиротою, Тарас Григорович не знав що таке материнська любов, турбота й ніжність. Зате добре відчував бійку і лайку мачухи. Навіть ставши вільним, поет так і не одружився, не завів сім’ї. Ніхто не чекав його в теплій затишній оселі, нікому було вилити свою душу. Саме тому він так щиро співпереживає героям своїх творів.
Доля жінки-кріпачки у Шевченкових творах завше була трагічною, бо саме такою вона була в жінок, котрі зустрічалися поетові у житті. Важка праця, страхітливі умови життя, знущання – усе це знайшло відображення у Шевченкових творах «Наймичка», «Утоплена», «Катерина», «Причинна».
Поет часто порушує проблему долі дівчини-покритки. Скільки таких скривджених дівчат ми бачимо у його творах! У кожній з них є власна історія нещасного кохання, загубленого з вини «паничів-москаликів». В ній страчене або безповоротно скалічене життя молодиці.
Улюбленим жіночим образом у поета був образ матері з дитиною. Він завжди співчував дітям, страшенно їх любив.
Отже, жіноча доля була для Тараса Шевченка перш за все трагедією особистою, проблемою, що торкнулася ніжних струн Кобзаревої душі.
Слід почати з того , що доля людини не легка. На шляху до досегнення своїх цілей та бажань людина проходить тернистий шлях. Деколи навіть вважає , що це вже кінець , але саме тоді людина вже майже досягла мети, просто потрібно зробити один останній крок і мета в наших руках. Ще для досягнення певних життєвих цілей людині дуже потрібна підтримка близьких людей. Часто людина має в своїй голові багато грандіозних планів, але боїться їх втілити через невпевненність того чи буде комусь це цікаво. Саме в цей час людині потрібне порозуміння та підтримка близької людини. І коли її підтримають вона зможе все. Це підтверджують рядки чудового поета Т. Г. Шевченка: "Борітесь, поборите"... " Учітеся, читайте,і чужому научайтесь та свого не цурайтесь"...
Разом із величними постатями історичних діячів визвольного руху, захисників рідної землі, героїчних месників з народу в творчості Тараса Григоровича Шевченка постає тема нелегкої жіночої долі. Образ жінки-коханої, жінки-матері часто зустрічається в Шевченкових творах. Для поета жіноча доля не просто була темою творчості, це було наболіле питання його життя. Вирісши сиротою, Тарас Григорович не знав що таке материнська любов, турбота й ніжність. Зате добре відчував бійку і лайку мачухи. Навіть ставши вільним, поет так і не одружився, не завів сім’ї. Ніхто не чекав його в теплій затишній оселі, нікому було вилити свою душу. Саме тому він так щиро співпереживає героям своїх творів.
Доля жінки-кріпачки у Шевченкових творах завше була трагічною, бо саме такою вона була в жінок, котрі зустрічалися поетові у житті. Важка праця, страхітливі умови життя, знущання – усе це знайшло відображення у Шевченкових творах «Наймичка», «Утоплена», «Катерина», «Причинна».
Поет часто порушує проблему долі дівчини-покритки. Скільки таких скривджених дівчат ми бачимо у його творах! У кожній з них є власна історія нещасного кохання, загубленого з вини «паничів-москаликів». В ній страчене або безповоротно скалічене життя молодиці.
Улюбленим жіночим образом у поета був образ матері з дитиною. Він завжди співчував дітям, страшенно їх любив.
Отже, жіноча доля була для Тараса Шевченка перш за все трагедією особистою, проблемою, що торкнулася ніжних струн Кобзаревої душі.