Світ існує завдяки любові. Саме любов спонукає чинити добрі справи, надихає поетів, змінює саму люди ну, робить її піднесеною, гарнішою, сильнішою, добрішою.Любов - почуття світле, святе почуття. Від материн ського тепла проростає любов до землі, до людей. Саме так, від подарованого нам материнського тепла, від материнської любові, ніжності ми або виростаємо з вмінням любити, або ми позбавлені цього почуття. І чим більше я живу на світі, тим більше переконуюсь, що не кожній людині це дано. Взагалі велика заслуга наших матерів в тому, що вони прищеплюють нам, виховують в нас людяність.Виростаючи, ми протягом свого життя долаємо і душевну втому, і тимчасові розчарування, й інші нелегкі життєві труднощі, але лише нашого серця „торкається" кохання - все для нас з того часу набуває іншого змісту. Виростають крила, хочеться творити добро, обійняти весь світ, захистите скривджених і ображених. Ми переживаємо душевне потрясіння, захоплення. І тому любов - це одне з найпрекрасніших психічних захворювань.
І донині дуже популярною є народна козацька пісня "Ой на горі та женці жнуть", у якій оспівується слава й гордість України — Запорозьке військо на чолі зі своїми отаманами. Козаки не дбали про власне збагачення, для них єдина цінність — добрий кінь, гарна зброя та тютюн і люлька. Традиційно на Січ не допускалися жінки, тому Сагайдачний ніби так недбало говорить про жінку. Насправді ж саме задля жінок і дітей, задля спокою рідної землі козаки майже все свідоме життя перебували в тяжких походах, у боях, віддавали за це життя. Пісня бадьора, сповнена оптимізму й тонкого гумору, самоіронії.
