Казка про яян навчає нас, що потрібно в будь-яких ситуаціях залишатися небайдужою до інших людиною. Егоїзм і зацикленість лише на власній персоні і власних інтересах - це шлях в нікуди, який не приносить радості ні такій людині, ні оточуючим. Особливо важливо це пам"ятати, якщо ти живеш у суспільстві. Погляньте навкруги ! Довкола так багато заклопотаних лише власними проблемами людей, але ноша вдвічі легша, якщо її розділити з другом. Не соромтеся простягнути комусь руку до , не думайте лише про власне "Я".
Объяснение:Кожна людина - якщо вона людина, а не двонога тварина - у певний час замислюється про сенс життя людства у цілому і зокрема власного життя.
Для розумної істоти природно задаватися питанням навіщо вона живе. Ще більш природно для розумної істоти прагнути чогось більшого, ніж сите життя, наприклад, краси, добра та безсмертя.
Звісно, людина як істота є смертною, і з цим нічого не зробиш. Але ж людина може залишити після себе щось важливе: вона може написати книгу, намалювати картину, зробити відкриття, народити та виховати дітей... Все це залишиться на Землі після того, як людина піде з життя. Багато людей, які вже давно померли, залишаються у людській пам'яті, тобто вони не зникли.
Таким чином, прагнути чогось високого - це природне бажання людини. Тому, що людина - розумна істота, а не двонога тварина, що позбавлена пір'я, як тисячоліття тому назвав людину давньогрецький філософ Платон.
Відповідь:
Казка про яян навчає нас, що потрібно в будь-яких ситуаціях залишатися небайдужою до інших людиною. Егоїзм і зацикленість лише на власній персоні і власних інтересах - це шлях в нікуди, який не приносить радості ні такій людині, ні оточуючим. Особливо важливо це пам"ятати, якщо ти живеш у суспільстві. Погляньте навкруги ! Довкола так багато заклопотаних лише власними проблемами людей, але ноша вдвічі легша, якщо її розділити з другом. Не соромтеся простягнути комусь руку до , не думайте лише про власне "Я".
Пояснення:
твір
Объяснение:Кожна людина - якщо вона людина, а не двонога тварина - у певний час замислюється про сенс життя людства у цілому і зокрема власного життя.
Для розумної істоти природно задаватися питанням навіщо вона живе. Ще більш природно для розумної істоти прагнути чогось більшого, ніж сите життя, наприклад, краси, добра та безсмертя.
Звісно, людина як істота є смертною, і з цим нічого не зробиш. Але ж людина може залишити після себе щось важливе: вона може написати книгу, намалювати картину, зробити відкриття, народити та виховати дітей... Все це залишиться на Землі після того, як людина піде з життя. Багато людей, які вже давно померли, залишаються у людській пам'яті, тобто вони не зникли.
Таким чином, прагнути чогось високого - це природне бажання людини. Тому, що людина - розумна істота, а не двонога тварина, що позбавлена пір'я, як тисячоліття тому назвав людину давньогрецький філософ Платон.