Я казав це вже неодноразово і продовжую це стверджувати: Тарас Григорович Шевченко для нашого народу, для України, – це не просто поет чи художник. Він став ковтком свіжого повітря, ковтком натхнення, цілющим струмком посеред пустелі для багатьох поколінь. До нього йшли за благословенням: і незламні воїни, і освічені інтелігенти, і працьовиті селяни. Головною мрією славетного Кобзаря було безхмарне майбутнє для України, тому так сильно прагнули знищити його книжки можновладці, змусити мовчати Шевченка, заславши його далеко від дому….
Минули століття, зараз Україна – це незалежна держава, проте й досі непокоять сумніви: чи піднялися ми з кріпосницьких колін, чи навчилися жити без ката і чи робимо усе, що від нас залежить задля щасливого майбуття?
Шевченків ідеал людини й загалом майбутнього вимірюється добром, точніше – здатністю творити добро, чинити щось хороше кожного дня, не очікуючи нагороди чи похвал.
В останні Кобзареві роки думка про добро чимраз наполегливіше поєднується з думкою про працю, про роботящі руки й роботящі голови.
Найбільший заклик Шевченка до нас – життя у праці, невтомна, наполеглива робота і над собою, і на благо держави.
Тарас Шевченко – невичерпний і нескінченний. Його мрії про світле майбутнє для українського народу, для Батьківщини не є порожнім звуком для нас. Його заповіді про рятівну силу любові, про натхненну силу добра, про лікувальну силу праці можуть стати поштовхом для нас сьогодні. Ім’я Кобзаря вже вписано в історію нашу золотими літерами, від нас же зараз залежить, якими кольорами писатимуть нащадки про нас: темними барвами чи променистими!
Борис Бездольний народився ввзимку 1934 року в містечку Розівка, що на самому сході Запорізького краю. Успішно закінчивши навчання в місцевій школі він подався до Києва на науку. А вже в 1957 році він закінчив навчався на факультеті журналістики Київського університету.
Свій творчо-трудовий шлях Борис Бездольний почав в рідному краї, працюючи журналістом в місцевих виданнях і паралельно він почав пробувати себе в серйозній літературі. Поєднюючи роботу в обласній періодиці (газети, журнали), Борис Ілліч встигав ще й працювати у видавництві та очолював Запорізьке обласне літоб’єднання.
Хоч і головний напрям творчості Бориса Ілліча залишався публіцистичним, та він ще встиг опробувати й прозу, й поезію. Чимало віршів Бориса Бездольного перекладено на мови інших народів колишнього СРСР. Він нагороджений Почесними Грамотами Президії Верховної Ради Абхазької та Калмицької АРСР за поетичну перекладницьку діяльність. Борис Ілліч Бездольний є лауреатом премії заводу «Дніпроспецсталь» ім.Трегубенка (в 1984 році). Член Спілки письменників СРСР з 1970 року
Відповідь:
Мрії Т.Шевченка про майбутнє України
Я казав це вже неодноразово і продовжую це стверджувати: Тарас Григорович Шевченко для нашого народу, для України, – це не просто поет чи художник. Він став ковтком свіжого повітря, ковтком натхнення, цілющим струмком посеред пустелі для багатьох поколінь. До нього йшли за благословенням: і незламні воїни, і освічені інтелігенти, і працьовиті селяни. Головною мрією славетного Кобзаря було безхмарне майбутнє для України, тому так сильно прагнули знищити його книжки можновладці, змусити мовчати Шевченка, заславши його далеко від дому….
Минули століття, зараз Україна – це незалежна держава, проте й досі непокоять сумніви: чи піднялися ми з кріпосницьких колін, чи навчилися жити без ката і чи робимо усе, що від нас залежить задля щасливого майбуття?
Шевченків ідеал людини й загалом майбутнього вимірюється добром, точніше – здатністю творити добро, чинити щось хороше кожного дня, не очікуючи нагороди чи похвал.
В останні Кобзареві роки думка про добро чимраз наполегливіше поєднується з думкою про працю, про роботящі руки й роботящі голови.
Найбільший заклик Шевченка до нас – життя у праці, невтомна, наполеглива робота і над собою, і на благо держави.
Тарас Шевченко – невичерпний і нескінченний. Його мрії про світле майбутнє для українського народу, для Батьківщини не є порожнім звуком для нас. Його заповіді про рятівну силу любові, про натхненну силу добра, про лікувальну силу праці можуть стати поштовхом для нас сьогодні. Ім’я Кобзаря вже вписано в історію нашу золотими літерами, від нас же зараз залежить, якими кольорами писатимуть нащадки про нас: темними барвами чи променистими!
Пояснення:
Відповідь:
Борис Бездольний народився ввзимку 1934 року в містечку Розівка, що на самому сході Запорізького краю. Успішно закінчивши навчання в місцевій школі він подався до Києва на науку. А вже в 1957 році він закінчив навчався на факультеті журналістики Київського університету.
Свій творчо-трудовий шлях Борис Бездольний почав в рідному краї, працюючи журналістом в місцевих виданнях і паралельно він почав пробувати себе в серйозній літературі. Поєднюючи роботу в обласній періодиці (газети, журнали), Борис Ілліч встигав ще й працювати у видавництві та очолював Запорізьке обласне літоб’єднання.
Хоч і головний напрям творчості Бориса Ілліча залишався публіцистичним, та він ще встиг опробувати й прозу, й поезію. Чимало віршів Бориса Бездольного перекладено на мови інших народів колишнього СРСР. Він нагороджений Почесними Грамотами Президії Верховної Ради Абхазької та Калмицької АРСР за поетичну перекладницьку діяльність. Борис Ілліч Бездольний є лауреатом премії заводу «Дніпроспецсталь» ім.Трегубенка (в 1984 році). Член Спілки письменників СРСР з 1970 року
Пояснення: