Остап Бульбенко – старший син Бульби, разом зі своїм братом закінчив семінарію і після закінчення навчання повернувся додому. Читач дізнається про те, як показав себе Остап в семінарії з декількох епізодів: Остап спочатку не хотів вчитися і намагався втекти, але з часом взявся за розум. По-справжньому цей персонаж розкривається в похід на поляків. Остап постає перед нами гідним сином свого батька: хоробрим, сильним козаком, який наділений аналітичними здібностями.
Незважаючи на те, що Остап потрапляє в полон до поляків, козак не втрачає самовладання і властивої його твердості характеру. Після сцени страти у читача не залишається сумнівів в тому, що Остап по праву гідний називатися справжнім козаком. Герой йде на лобне місце без страху, з гідністю зустрічаючи смерть.
Андрій відрізняється і від брата, і від батька. Можна сказати, що від своєї матері він взяв ліричний склад душі, а від батька – рішучість і волю до перемоги. Можна сказати, що саме це поєднання і стало для юнака фатальним.
У військових справах Андрій не відставав від свого брата, а часом здійснював таке, що ні одному козаку навіть в голову прийти не могло. Молодого хлопця чарують битви, гулянки, мечі, шпаги, набіги – все те, з чого складається козацька життя. Образ Андрія створений Гоголем в романтичному ключі. Читач розуміє, що Андріе борються два протилежні початки: бажання любити й чинити за велінням серця і бажання служити рідному краю, стояти на сторожі свободи і незалежності.
Учітесь, читайте, /І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь. / Бо хто матір забуває, / Того Бог карає, / Того діти цураються, / В хату не пускають.
І хилитесь, як і хилились. /І знову шкуру дерете / З братів незрящих, гречкосіїв.
В своїй хаті своя й правда, /І сила, і воля.
Доборолась Україна / До самого краю. / Гірше ляха свої діти / Її розпинають.
Дастьбі... Колись будем /І по-своєму глаголать.
І ми не ми, і я не я.
І на Січі мудрий німець / Картопельку садить.
І оживе добра слава, / Слава України.
І премудрих немудрі одурять.
Кайданами міняються, / Правдою торгують.
Не минайте ані титли, / Ніже тії коми.
Нема на світі України, / Немає другого Дніпра, / А ви претеся на чужину / Шукати доброго добра.
Схаменіться! Будьте люди, / Бо лихо вам буде! / Розкуються незабаром / Заковані люде.
Розкуйтеся, братайтеся.
Схаменіться, недолюди, / Діти юродиві!
Якби ви вчились так, як треба, / То й мудрость би була своя.
У нас воля виростала, / Дніпром умивалась, / У голови гори слала, / Степом укривалась!
Остап Бульбенко – старший син Бульби, разом зі своїм братом закінчив семінарію і після закінчення навчання повернувся додому. Читач дізнається про те, як показав себе Остап в семінарії з декількох епізодів: Остап спочатку не хотів вчитися і намагався втекти, але з часом взявся за розум. По-справжньому цей персонаж розкривається в похід на поляків. Остап постає перед нами гідним сином свого батька: хоробрим, сильним козаком, який наділений аналітичними здібностями.
Незважаючи на те, що Остап потрапляє в полон до поляків, козак не втрачає самовладання і властивої його твердості характеру. Після сцени страти у читача не залишається сумнівів в тому, що Остап по праву гідний називатися справжнім козаком. Герой йде на лобне місце без страху, з гідністю зустрічаючи смерть.
Андрій відрізняється і від брата, і від батька. Можна сказати, що від своєї матері він взяв ліричний склад душі, а від батька – рішучість і волю до перемоги. Можна сказати, що саме це поєднання і стало для юнака фатальним.
У військових справах Андрій не відставав від свого брата, а часом здійснював таке, що ні одному козаку навіть в голову прийти не могло. Молодого хлопця чарують битви, гулянки, мечі, шпаги, набіги – все те, з чого складається козацька життя. Образ Андрія створений Гоголем в романтичному ключі. Читач розуміє, що Андріе борються два протилежні початки: бажання любити й чинити за велінням серця і бажання служити рідному краю, стояти на сторожі свободи і незалежності.
ответ:цитати з твору:
Учітесь, читайте, /І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь. / Бо хто матір забуває, / Того Бог карає, / Того діти цураються, / В хату не пускають.
І хилитесь, як і хилились. /І знову шкуру дерете / З братів незрящих, гречкосіїв.
В своїй хаті своя й правда, /І сила, і воля.
Доборолась Україна / До самого краю. / Гірше ляха свої діти / Її розпинають.
Дастьбі... Колись будем /І по-своєму глаголать.
І ми не ми, і я не я.
І на Січі мудрий німець / Картопельку садить.
І оживе добра слава, / Слава України.
І премудрих немудрі одурять.
Кайданами міняються, / Правдою торгують.
Не минайте ані титли, / Ніже тії коми.
Нема на світі України, / Немає другого Дніпра, / А ви претеся на чужину / Шукати доброго добра.
Схаменіться! Будьте люди, / Бо лихо вам буде! / Розкуються незабаром / Заковані люде.
Розкуйтеся, братайтеся.
Схаменіться, недолюди, / Діти юродиві!
Якби ви вчились так, як треба, / То й мудрость би була своя.
У нас воля виростала, / Дніпром умивалась, / У голови гори слала, / Степом укривалась!
Обніміться ж, брати мої, / Молю вас, благаю.!
Объяснение: