ольга кобилянська належить до тих митців, хто своєю творчістю увійшов в скарбницю української літератури назавжди. письменниця недаремно займає місце одного з перших українських авторів-модерністів, художні здобутки якого засвідчили європейський рівень української літератури кінця xix - початку xx ст. саме михайло старицький назвав ольгу кобилянську «пишною трояндою в саду української літератури», яка прикрасила українську літературу своїми неперевершеними творам.
доля її була незвичайна. не маючи змоги здобути офіційну освіту, вона осягла самотужки багатства світової культури, щоб служити словом своєму народові, і піднялася до вершин дум і сподівань народних.
«я любила народ і люблю його до сьогоднішньої хвилі, і дивлюся на нього тими самими очима, що на деревину, цвіт і всю живучу участь природи…гей, яке багатство, яка свіжість, яка глибінь криється, який гарний матеріал на будучність! де є народ там і культура, й сила буде…»,- писала ольга кобилянська.
яв ви вже могли здогадатися сьогодні на уроці ми будемо говорити про життєвий шлях ольги кобилянської, та «побуваємо» у літературно-меморіальному музеї ольги кобилянської.
Маруся Кайдашиха, дружина Омелька і мати Лавріна та Карпа, була бездушною та сварливою жінкою. Вона вміла смачно готувати і все життя працювала панською покоївкою, де й «набралась трохи панства». Маруся любила вихвалятися, а до бідніших за себе ставилася з погордою. При цьому вона була дбайливою і працьовитою хазяйкою, люблячою матір’ю і бабусею. Але жадоба до землі, приватна власність зробили її зажерливою і жорстокою. Зіпсований характер Кайдашихи призводив до розладів у сім’ї, частих сварок і навіть бійок.
Враховуючи характери Омелька та Марусі, їх ставлення до близьких та оточуючих, їх поведінку у родині, можна сказати, що відсутність у синів поваги до них цілком природна. Адже найчастіше дитина повторює поведінку своїх батьків та прагне бути на них схожою. А коли в родині немає ладу між батьками, не буде ладу й між дітьми. Ось і виріс Лаврін справжнім егоїстом, а Карпо — мовчазним, сердитим парубком. Кожен з них дбав тільки про особистий добробут і власне щастя, не беручи до уваги думку батьків. Тому й не дивно, що відносини між батьками та дітьми, відсутність поваги молодшого покоління до старших та один до одного врешті-решт призвели до трагедії. На мій погляд, в цій родині ані старшим, ані молодим не вистачило культури, мудрості і порозуміння
ответ:
объяснение:
ольга кобилянська належить до тих митців, хто своєю творчістю увійшов в скарбницю української літератури назавжди. письменниця недаремно займає місце одного з перших українських авторів-модерністів, художні здобутки якого засвідчили європейський рівень української літератури кінця xix - початку xx ст. саме михайло старицький назвав ольгу кобилянську «пишною трояндою в саду української літератури», яка прикрасила українську літературу своїми неперевершеними творам.
доля її була незвичайна. не маючи змоги здобути офіційну освіту, вона осягла самотужки багатства світової культури, щоб служити словом своєму народові, і піднялася до вершин дум і сподівань народних.
«я любила народ і люблю його до сьогоднішньої хвилі, і дивлюся на нього тими самими очима, що на деревину, цвіт і всю живучу участь природи…гей, яке багатство, яка свіжість, яка глибінь криється, який гарний матеріал на будучність! де є народ там і культура, й сила буде…»,- писала ольга кобилянська.
яв ви вже могли здогадатися сьогодні на уроці ми будемо говорити про життєвий шлях ольги кобилянської, та «побуваємо» у літературно-меморіальному музеї ольги кобилянської.
Маруся Кайдашиха, дружина Омелька і мати Лавріна та Карпа, була бездушною та сварливою жінкою. Вона вміла смачно готувати і все життя працювала панською покоївкою, де й «набралась трохи панства». Маруся любила вихвалятися, а до бідніших за себе ставилася з погордою. При цьому вона була дбайливою і працьовитою хазяйкою, люблячою матір’ю і бабусею. Але жадоба до землі, приватна власність зробили її зажерливою і жорстокою. Зіпсований характер Кайдашихи призводив до розладів у сім’ї, частих сварок і навіть бійок.
Враховуючи характери Омелька та Марусі, їх ставлення до близьких та оточуючих, їх поведінку у родині, можна сказати, що відсутність у синів поваги до них цілком природна. Адже найчастіше дитина повторює поведінку своїх батьків та прагне бути на них схожою. А коли в родині немає ладу між батьками, не буде ладу й між дітьми. Ось і виріс Лаврін справжнім егоїстом, а Карпо — мовчазним, сердитим парубком. Кожен з них дбав тільки про особистий добробут і власне щастя, не беручи до уваги думку батьків. Тому й не дивно, що відносини між батьками та дітьми, відсутність поваги молодшого покоління до старших та один до одного врешті-решт призвели до трагедії. На мій погляд, в цій родині ані старшим, ані молодим не вистачило культури, мудрості і порозуміння