Війна несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. Та як почувалися діти й підлітки, багато з яких залишилися без піклування старших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небезпекою? На собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і Григір Тютюнник. Пізніше, ставши письменником, він не зміг не описати тих страхіть, які випали на долю покоління. Розповідь про дітей війни — основна тема його творчості, зокрема повісті «Климко».
Ця повість страшна своєю правдою про війну и красивою правдою про благородних людей. Схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.
Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. А зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе. І Климко, і його друг Зульфат — чуйні, чутливі до чужого горя. Самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку з її немовлям. Зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, Климко вирішив іти у Слов’янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. Подорож далека й безпечна, але Климко готовий терпіти холод і голод заради Зульфата, заради Наталії Миколаївни і її дитинчати. Взаємодо характерна риса майже всіх героїв оповідання. На перший погляд безпорадна людина у трагічній ситуації знаходить сили і можливість допомогти іншій: хлопці допомагають вчительці, старий безногий швець разом з голодним Климком рятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворого Климка і навіть за залишитися жити у неї. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.
Фінал оповідання — трагічний. Климко загинув від фашистської кулі уже біля самого дома, а «з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль». Загинув, але залишився людиною, встиг стати справжнім дорослим чоловіком, що піклується про інших, відповідальним, самостійним, витривалим, міцним, як скеля. Він багато встиг за своє коротке життя, встиг зрозуміти й довести, що за будь-яких обставин потрібно залишатись людиною й цим переміг війну.
Объяснение:
Нуу. Тут все просто . Думаю твір сподобається і ти все зрозумієш.
У всі часи Земля не обходилося без воєнВони спалахували у всіх куточках світу і тривали тисячоліттями.Гинули мільйони людей: солдати,діти,жінкивійна не щадила нікого.
А через що вони спалахували?Хтось щось скем-то не поділив, комусь мало земель, комусь щось не подобається.А в підсумку стільки жертв,втрат,збитку,а для чого все це.Адже кожен солдат, убитий на війні, це чийсь батько,чоловік, син або брат!Адже ніхто з них не хотів помирати,всі до Єдиного хотіли ще пожити.Кожен з них хотів хоча б ще раз побачити свою сім'ю, відчути всі принади життя!А їх позбавляють такої можливості !А заради чого?
Ні!я голосую за мир!
Я ніхочу бачити біль, страх і боязнь в очах людей, я хочу бачити радість!Хочу мирного, синього неба над головою, хочу дихати на повні груди, і не відчувати запаху смерті,крові, бруду!
Війна несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. Та як почувалися діти й підлітки, багато з яких залишилися без піклування старших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небезпекою? На собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і Григір Тютюнник. Пізніше, ставши письменником, він не зміг не описати тих страхіть, які випали на долю покоління. Розповідь про дітей війни — основна тема його творчості, зокрема повісті «Климко».
Ця повість страшна своєю правдою про війну и красивою правдою про благородних людей. Схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.
Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. А зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе. І Климко, і його друг Зульфат — чуйні, чутливі до чужого горя. Самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку з її немовлям. Зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, Климко вирішив іти у Слов’янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. Подорож далека й безпечна, але Климко готовий терпіти холод і голод заради Зульфата, заради Наталії Миколаївни і її дитинчати. Взаємодо характерна риса майже всіх героїв оповідання. На перший погляд безпорадна людина у трагічній ситуації знаходить сили і можливість допомогти іншій: хлопці допомагають вчительці, старий безногий швець разом з голодним Климком рятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворого Климка і навіть за залишитися жити у неї. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.
Фінал оповідання — трагічний. Климко загинув від фашистської кулі уже біля самого дома, а «з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль». Загинув, але залишився людиною, встиг стати справжнім дорослим чоловіком, що піклується про інших, відповідальним, самостійним, витривалим, міцним, як скеля. Він багато встиг за своє коротке життя, встиг зрозуміти й довести, що за будь-яких обставин потрібно залишатись людиною й цим переміг війну.
Объяснение:
Нуу. Тут все просто . Думаю твір сподобається і ти все зрозумієш.
Я голосую за мир!
У всі часи Земля не обходилося без воєнВони спалахували у всіх куточках світу і тривали тисячоліттями.Гинули мільйони людей: солдати,діти,жінкивійна не щадила нікого.
А через що вони спалахували?Хтось щось скем-то не поділив, комусь мало земель, комусь щось не подобається.А в підсумку стільки жертв,втрат,збитку,а для чого все це.Адже кожен солдат, убитий на війні, це чийсь батько,чоловік, син або брат!Адже ніхто з них не хотів помирати,всі до Єдиного хотіли ще пожити.Кожен з них хотів хоча б ще раз побачити свою сім'ю, відчути всі принади життя!А їх позбавляють такої можливості !А заради чого?
Ні!я голосую за мир!
Я ніхочу бачити біль, страх і боязнь в очах людей, я хочу бачити радість!Хочу мирного, синього неба над головою, хочу дихати на повні груди, і не відчувати запаху смерті,крові, бруду!
я голосую за мир!і таких як я дуже багато!
Объяснение:
Объяснение: