Цитатна харвктеристика Князя А ви оголосіть краще, що мене вбито. Я сидітиму тут і носа нікуди не по-тикатиму.
— Аякже! А де труп? Ти мені трупа давай, а тоді сиди: хоч сто літ! А хто бачив, як тебе було переможено? Гадаєш, всі такі дурні? Я через тебе, гевала, ночей не сплю, вже третій день п'ю. Так і зіпсуюсь до дідькової мами. А що з дочкою буде? А з Люботином? В тебе що — патріотичні почуття притуплені?
— Та ні… але я ще такий молодий… не нажився ще… — Шкода. Але що робити?
— Так, це правда. Але я вже знаю, що зроблю. Я вийду на герць. Заради князя, заради його доньки і заради Люботина. Мого Люботина. Бо ж це і моя земля!
— Що ти говориш?! Ти повинен жити! Життя володаря не варте й одного рядка поета! Ти повинен писати!»
— Ну і що? Ваш батько не винен, що мусить брехати. Якби я був справжнім драконом, то й не треба б цієї кумедії.
— Або якби князь був князем… І я — сама собою… І всі люди — людьми… А не драконами. Ах, я знаю, що зроблю! Зараз вийду до них в оцій чистенькій сукні… Нехай побачать, що нема вже кого визволяти…
— …є лицарі і з‑за границі, розумієте? Ми в жодному випадку не повинні перед ними острамитися. Але й підтяти вас жоден з них не сміє. Цього ми до-зволити не можемо. Герой мусить бути свій. Так би мовити, для історії і для прикладу.
Поради: 1) Спершу я порадила б князеві, аби він докорінно змінився. Замість того, щоб спати і дивитися прекрасні сни про перемогу, хай встає і діє, здобуває перемогу. 2) Не оголошувати дивні накази 3) Думати про щастя доньки, а не про себе. 4) Заохотити людство творити майбутнє. 5) Зробити прекрасне життя своєму народові, ти ж князь. 6) Гідно керувати світом. 7) Не нав'язувати іншим свої власні інтереси. 8) Не бути таким підступним й безсоромним чоловіком 9) Ні в якому разі не пожертвувати безневинним життям заради власних інтересів. 10) Думати про наслідки, щоб не мучала совість.
А ви оголосіть краще, що мене вбито. Я сидітиму тут і носа нікуди не по-тикатиму.
— Аякже! А де труп? Ти мені трупа давай, а тоді сиди: хоч сто літ! А хто бачив, як тебе було переможено? Гадаєш, всі такі дурні? Я через тебе, гевала, ночей не сплю, вже третій день п'ю. Так і зіпсуюсь до дідькової мами. А що з дочкою буде? А з Люботином? В тебе що — патріотичні почуття притуплені?
— Та ні… але я ще такий молодий… не нажився ще… — Шкода. Але що робити?
— Так, це правда. Але я вже знаю, що зроблю. Я вийду на герць. Заради князя, заради його доньки і заради Люботина. Мого Люботина. Бо ж це і моя земля!
— Що ти говориш?! Ти повинен жити! Життя володаря не варте й одного рядка поета! Ти повинен писати!»
— Ну і що? Ваш батько не винен, що мусить брехати. Якби я був справжнім драконом, то й не треба б цієї кумедії.
— Або якби князь був князем… І я — сама собою… І всі люди — людьми… А не драконами. Ах, я знаю, що зроблю! Зараз вийду до них в оцій чистенькій сукні… Нехай побачать, що нема вже кого визволяти…
— …є лицарі і з‑за границі, розумієте? Ми в жодному випадку не повинні перед ними острамитися. Але й підтяти вас жоден з них не сміє. Цього ми до-зволити не можемо. Герой мусить бути свій. Так би мовити, для історії і для прикладу.
1) Спершу я порадила б князеві, аби він докорінно змінився. Замість того, щоб спати і дивитися прекрасні сни про перемогу, хай встає і діє, здобуває перемогу.
2) Не оголошувати дивні накази
3) Думати про щастя доньки, а не про себе.
4) Заохотити людство творити майбутнє.
5) Зробити прекрасне життя своєму народові, ти ж князь.
6) Гідно керувати світом.
7) Не нав'язувати іншим свої власні інтереси.
8) Не бути таким підступним й безсоромним чоловіком
9) Ні в якому разі не пожертвувати безневинним життям заради власних інтересів.
10) Думати про наслідки, щоб не мучала совість.