"Моє найулюбленіше свято" Моє улюблене свято-Новий рік!Тому,що в яку ж іще подію уся сім'я,родичі і друзі можуть сидіти за одним столом, забуваючи про всі свої проблеми й негаразди.А який настрій,які передчудтя ми відчуваємо перед цим прекрасним,святковим днем! Також мені подобається обирати подарунки свохм друзям,рідним.Наряджати ялинку,яка нібито зараз затанцює у своєму яскравому,барвистому вбранні.Кругом грають новорічні пісні,життя в цей святковий період перетворюється на дивовижну,веселу казку,в якій живеш ти сам!Коли настає той самий день-31 грудня,все співає в один голос,Настав Новий Рік!Мати з батьком готують їжу на стіл,та так вже її багато,що здавалося на цілий рік вистачить!Ось настає вечір,приходять гості,сідають до столу,і як же хороше на душі в цей час стає! Ось вже б'ють Куранти!За вікном салюти!Дзвін келехів з шампанським!Якеж всетаки прекрасне свято Новий рік!
Іва́н Фе́дорович Драч (17 жовтня 1936, Теліжинці, Тетіївський район, Київська область, Українська СРР — 19 червня 2018, Київ, Україна) — український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. Член КПРС (1959—1990). Перший голова Народного Руху України (1989). Народний депутат України 3-го скликання. Герой України (2006)
Народився в родині робітника радгоспу. Після закінчення Тетіївської середньої школи викладав російську мову й літературу в семирічній школі села Дзвеняче Тетіївського району. Працював інструктором Тетіївського райкому ЛКСМУ з напрямку діяльності МТС. 1955—1958 служив в армії в 16‑му понтонно‑мостовому Верхньодніпровському полку.
Від 1957 навчався на філологічному факультеті в Київському університеті. Виключено через творчі та політичні погляди. У вересні 1961 зміг відновитися на заочне відділення. Пізніше, залишивши навчання, розпочав працювати в редакції газети «Літературна Україна». Закінчив Найвищі сценарні курси в Москві. Тоді саме написав перші вірші. В 1959 вступив до КПРС.
До того самого часу належать перші контакти з українськими дисидентами й перші вірші зі критичними оцінками радянської влади.
Після арештів дисидентів написав відкритого листа, у якому каявся в своїх зв'язках із ними (травень 1966)[джерело?], після чого стосунки з офіційною владою суттєво покращились. Неодноразово в різкій формі засуджував буржуазний націоналізм, підтримував діяльність комуністичної партії як у виступах, так і в поезії. Разом із тим, 30 червня 1966 ЦК Компартії України схвалив постанову про серйозні недоліки в організації виробництва кінофільмів на Київській кіностудії ім. О. Довженка, у якій піддавалися критиці кінострічки «Криниця для спраглих» (автор сценарію І. Драч, режисер Ю. Іллєнко). У 1976 він отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка за збірку віршів «Корінь і крона».
Моє улюблене свято-Новий рік!Тому,що в яку ж іще подію уся сім'я,родичі і друзі можуть сидіти за одним столом, забуваючи про всі свої проблеми й негаразди.А який настрій,які передчудтя ми відчуваємо перед цим прекрасним,святковим днем!
Також мені подобається обирати подарунки свохм друзям,рідним.Наряджати ялинку,яка нібито зараз затанцює у своєму яскравому,барвистому вбранні.Кругом грають новорічні пісні,життя в цей святковий період перетворюється на дивовижну,веселу казку,в якій живеш ти сам!Коли настає той самий день-31 грудня,все співає в один голос,Настав Новий Рік!Мати з батьком готують їжу на стіл,та так вже її багато,що здавалося на цілий рік вистачить!Ось настає вечір,приходять гості,сідають до столу,і як же хороше на душі в цей час стає!
Ось вже б'ють Куранти!За вікном салюти!Дзвін келехів з шампанським!Якеж всетаки прекрасне свято Новий рік!
Іва́н Фе́дорович Драч (17 жовтня 1936, Теліжинці, Тетіївський район, Київська область, Українська СРР — 19 червня 2018, Київ, Україна) — український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. Член КПРС (1959—1990). Перший голова Народного Руху України (1989). Народний депутат України 3-го скликання. Герой України (2006)
Народився в родині робітника радгоспу. Після закінчення Тетіївської середньої школи викладав російську мову й літературу в семирічній школі села Дзвеняче Тетіївського району. Працював інструктором Тетіївського райкому ЛКСМУ з напрямку діяльності МТС. 1955—1958 служив в армії в 16‑му понтонно‑мостовому Верхньодніпровському полку.
Від 1957 навчався на філологічному факультеті в Київському університеті. Виключено через творчі та політичні погляди. У вересні 1961 зміг відновитися на заочне відділення. Пізніше, залишивши навчання, розпочав працювати в редакції газети «Літературна Україна». Закінчив Найвищі сценарні курси в Москві. Тоді саме написав перші вірші. В 1959 вступив до КПРС.
До того самого часу належать перші контакти з українськими дисидентами й перші вірші зі критичними оцінками радянської влади.
Після арештів дисидентів написав відкритого листа, у якому каявся в своїх зв'язках із ними (травень 1966)[джерело?], після чого стосунки з офіційною владою суттєво покращились. Неодноразово в різкій формі засуджував буржуазний націоналізм, підтримував діяльність комуністичної партії як у виступах, так і в поезії. Разом із тим, 30 червня 1966 ЦК Компартії України схвалив постанову про серйозні недоліки в організації виробництва кінофільмів на Київській кіностудії ім. О. Довженка, у якій піддавалися критиці кінострічки «Криниця для спраглих» (автор сценарію І. Драч, режисер Ю. Іллєнко). У 1976 він отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка за збірку віршів «Корінь і крона».