Самостійна робота No15
Ю. Винничук. «Місце для дракона»
2 варіант
1.Слова «...хто хоч краплю мудрості зачерпне, довіку ситий не буде» належать
А Пустельнику Б Дракону
В князю Люботинському Г Лавріну
2. Князь накинувся на воєводу із звинуваченням, що
А розпадається держава Б нема війн, чаклунів, драконів
В не стало лицарів, уславлених подвигами
Г всі змалку байдужі до справ у країні
3. Для Дракона властиве все, крім
А “їв собі травичку, різні ягідки” Б “цілі дн у печері”
В “говорити по-людськи” Г “на думці ніколи не було зло чинити”
4.Пустельник шкодує, що навчив дракона грамоти, бо
А через нього забрали хлопців до війська
Б народженому в темряві й помирати в темряві легше
В він уже без людей не зможе
Г вріс в оцю землю й мусить вмерти на ній
5. Дракон порадував князя, коли погодився
А порозмовляти з ним Б вийти на герць із лицарем
В передати йому літопис пустельника Г сховати князівну
6. Поява Лавріна стала для двору неабиякою подією, бо
А він був у Єрусалимі Б він три місяці блукав у лісах
В усі мали безкоштовне пригощання Г не треба було вбивати дракона
7. У бою з лицарем Дракон
А боровся завзято Б захищався весь час
В вирішив “хоч для виду поборюкатися” Г сам підставив голову під меч
8. Після весілля князь зрозумів, що
А йому бракує розмов із драконом Б духи пращурів зраділи
В усе навколо веселить його Г збулася його мрія
9. Пустельник бідкається, коли до могили приходить князь, що
А навчив грамоти дракона Б народ заспокоївся
В кожна дитина мусить мати свою турію
Г проник в душу дракона й дав йому розум
10. Князь, убивши дракона
А став справжнім володарем Б не має ні друга, ні ворога
В передає владу чоловікові доньки Г умиротворяється
11. Події в останньому розділі відбуваються
А узимку Б весною В улітку Г восени
12. Де відбуваються події, описані у творі?
А Люботинське князівство Б Переяслівське князівство
В Чернігівське князівство Г Київське князівство
Таким ми бачимо персонажа повісті М. Вінграновського «Сіроманець» Сашка. Хлопець виступає проти переслідування й жорстокого знищення Сіроманця, старого вовка, що живе в їхньому лісі. Він подружився з цим хижаком, який насправді виявився здатним відповідати на добре ставлення до себе також добротою.
Кирило Тур – один із найколоритніших персонажів роману. Він оповитий романтикою запорозьких подвигів, січового братства. Джерела образу Тура слід шукати в народних думах та історичних піснях. Він так характеризує козацьке життя: “А в нас над усе – честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала. Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла була голова на плечах. "Не сьогодні, дак завтра поляже вона, як од вітру на степу трава, а слава ніколи не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому розкаже”.
Відважний і великодушний, він ладен віддати життя за бойове побратимство, козацькі звичаї. “Лучче мені Проміняти шаблю на веретено, аніж напасти вдвох на одного”, – говорить він побратимові-чорногорцеві, коли той пропонує вистрілити у Петра, у якого в руках лише шабля. Йому притаманні відчайдушні вчинки, продиктовані козацькою звитягою.
Він з однаковою відчайдушністю викрадає Лесю Череванівну, наречену Сомка, та приходить до ув’язненого Сомка, щоб врятувати його ціною власного життя. Мова Кирила близька до народнопісенної, вона сповнена прислів’ями, приказками і різноманітними дотепами.