Від самого народження ми пізнаємо цей великий прекрасний, неозорний світ, вчимося жити в ньому так, щоб відчувати гармонію взаємин між людьми і гармонію співіснування з живою природою.
Саме ці проблеми порушує в своєму оповіданні «Сім'я дикої качки» український письменник Євген Гуцало. Письменник самобутнього, багатогранного таланту, він написав багато оповідань і новел для дітей середнього шкільного віку, прагнучи своїми творами не лише відтворити існуючу реальність, а й виховати справжніх людей. Його оповідання вчать цінувати чисту, нескорену дитячу душу, боротися з лицемірством і страхом, з проявами нелюдяності і бездушшя.
Оповідання «Сім'я дикої качки» знайомить нас з Юрком і Тосею —головними героями, які, потрапивши в одну й ту саму ситуацію, по-різному проявляють себе, по-різному до неї ставляться.
Юрко — міський хлопець, він приїхав влітку в село до бабусі. Рано-вранці він із задоволенням йде через ліс на ставок порибалити, сподіваючись на добрий улов. Радість від ранкової тиші лісу, від красивої природи переповнює душу хлопця і він не в змозі стримати крик радості, який виривається з його грудей. Природа, ніби жива, спочатку здивовано прислухається до цього крику, потім стривожено лякається і завмирає в передчутті недоброго. І нам одразу стає зрозуміло, що Юрко не турбується за збереження тиші лісу, байдуже йому, що його крик може переполошити мешканців лісу.
Тося — сільська дівчина. Вона виросла серед природи, любить її і поважає її закони. Тося навіть спілкується з природою і розуміє мову дерев їй дуже цікаво з Юрком, від нього вона дізнається багато цікавого про міське життя і різні дива. Тося щиро вірить у все, що їй розказує Юрко; не підозрюючи, що майже всі історії вигадані і траплялися не з ним. Дівчині кортить спілкуватися з Юрком, вона ходить за ним усюди. І хоча Юрко спеціально вийшов на рибалку раніше, щоб Тося за ним не пішла, та вона все одно прокралася лісом і прийшла на ставок. Риболовля видалася невдалою, і Юрко звинуватив у цьому Тосю, хоча й розумів, що вона не винна.
Уроки я зазвичай роблю ближче до вечора. Деякі хлопці, яких я знаю, роблять уроки відразу після школи: прийдуть, пообідають, з півгодини відпочинуть і сідають за уроки. Мо-жет, так і потрібно робити. Може бути, так навіть і правильно - пошвидше відв'язався і майже весь день вільний. Але у мене бракує сили волі на такий розпорядок дня. Для мене так вчитися - занадто важко. Я поступаю інакше. Спочатку, як тільки прийду з школи, я обідаю. Потім я сідаю до комп'ютера і займаюся чимось залежно від настрою: граю в комп'ютерні ігри, заходжу в Інтернет або освоюю якусь нову програму. І тільки перед приходом батьків я сідаю за уроки. Починаю я найчастіше з важких предметів - з математики та російської мови. Виконую письмові завдання, а потім готую усні. Після важких предметів я трохи відпочиваю - дивлюся якусь телепередачу або слухаю новий компакт-диск. Потім я сідаю за усні уроки: готуюся до історії, літератури та інших предметів. Коли задають вірші напам'ять, я намагаюся вчити їх не за один вечір, а кілька днів поспіль. Я давно вже зрозумів, що за один вечір не завжди вдається вивчити вірш добре, а трійки отримувати великого бажання немає. Ось так я роблю домашні завдання.
Від самого народження ми пізнаємо цей великий прекрасний, неозорний світ, вчимося жити в ньому так, щоб відчувати гармонію взаємин між людьми і гармонію співіснування з живою природою.
Саме ці проблеми порушує в своєму оповіданні «Сім'я дикої качки» український письменник Євген Гуцало. Письменник самобутнього, багатогранного таланту, він написав багато оповідань і новел для дітей середнього шкільного віку, прагнучи своїми творами не лише відтворити існуючу реальність, а й виховати справжніх людей. Його оповідання вчать цінувати чисту, нескорену дитячу душу, боротися з лицемірством і страхом, з проявами нелюдяності і бездушшя.
Оповідання «Сім'я дикої качки» знайомить нас з Юрком і Тосею —головними героями, які, потрапивши в одну й ту саму ситуацію, по-різному проявляють себе, по-різному до неї ставляться.
Юрко — міський хлопець, він приїхав влітку в село до бабусі. Рано-вранці він із задоволенням йде через ліс на ставок порибалити, сподіваючись на добрий улов. Радість від ранкової тиші лісу, від красивої природи переповнює душу хлопця і він не в змозі стримати крик радості, який виривається з його грудей. Природа, ніби жива, спочатку здивовано прислухається до цього крику, потім стривожено лякається і завмирає в передчутті недоброго. І нам одразу стає зрозуміло, що Юрко не турбується за збереження тиші лісу, байдуже йому, що його крик може переполошити мешканців лісу.
Тося — сільська дівчина. Вона виросла серед природи, любить її і поважає її закони. Тося навіть спілкується з природою і розуміє мову дерев їй дуже цікаво з Юрком, від нього вона дізнається багато цікавого про міське життя і різні дива. Тося щиро вірить у все, що їй розказує Юрко; не підозрюючи, що майже всі історії вигадані і траплялися не з ним. Дівчині кортить спілкуватися з Юрком, вона ходить за ним усюди. І хоча Юрко спеціально вийшов на рибалку раніше, щоб Тося за ним не пішла, та вона все одно прокралася лісом і прийшла на ставок. Риболовля видалася невдалою, і Юрко звинуватив у цьому Тосю, хоча й розумів, що вона не винна.
Уроки я зазвичай роблю ближче до вечора. Деякі хлопці, яких я знаю, роблять уроки відразу після школи: прийдуть, пообідають, з півгодини відпочинуть і сідають за уроки. Мо-жет, так і потрібно робити. Може бути, так навіть і правильно - пошвидше відв'язався і майже весь день вільний. Але у мене бракує сили волі на такий розпорядок дня. Для мене так вчитися - занадто важко. Я поступаю інакше. Спочатку, як тільки прийду з школи, я обідаю. Потім я сідаю до комп'ютера і займаюся чимось залежно від настрою: граю в комп'ютерні ігри, заходжу в Інтернет або освоюю якусь нову програму. І тільки перед приходом батьків я сідаю за уроки. Починаю я найчастіше з важких предметів - з математики та російської мови. Виконую письмові завдання, а потім готую усні. Після важких предметів я трохи відпочиваю - дивлюся якусь телепередачу або слухаю новий компакт-диск. Потім я сідаю за усні уроки: готуюся до історії, літератури та інших предметів. Коли задають вірші напам'ять, я намагаюся вчити їх не за один вечір, а кілька днів поспіль. Я давно вже зрозумів, що за один вечір не завжди вдається вивчити вірш добре, а трійки отримувати великого бажання немає. Ось так я роблю домашні завдання.