Составьте !
еней – герой поеми і.п.котляревського «енеїда». це звичайний парубок, котрий змальований справжнім сильним і мужнім козаком, котрий, з історичних даних, мав зовсім не людське походження, але автор змалював його в межах смертного героя. за походженням еней, як історичний образ, був сином богині венери та онуком могутнього бога зевса. але котляревський, щоб передати ці таланти, зробив його умілим організатором та мудрим ватажком, який, на відміну від своїх друзів, розподіляв час і на війну, і на гулянки.
зробив його рішучим, сміливим, який, не побоявшись пекла, зміг подолати перешкоди аби взнати, що йому треба робити, щоб повернутись додому. у поемі герой зображений як чесна та віддана людина, яка покладається спочатку на себе і друзів, а потім вже й на волю богів, яка не опускає рук навіть у безвихідних ситуаціях.
у цьому персонажі зібрані численні риси: то він веселий та кмітливий, то – сердитий та змучений долею, то відчайдушний та сміливий, то похмурий від переляку. у його крові тече війна, адже він – справжній козак, захисник рідного краю. ніщо не може розірвати цей міцний зв’язок з батьківщиною.
поема починається з опису того, як гуляє еней та й закінчується його гульками, але читач зовсім не осуджує героя, адже той знає свої обов’язки та завжди готовий прийти на поміч, незалежно від стану. еней – розсудливий, строгий і хитрувато-дотепний, такий собі ватажок-гульвіса, який не відмовиться ні від жінки, ні від горілки, інколи вів себе легковажно, але ніколи не дозволив собі забути про місію.
кошовий еней – троянець відважний, що не боїться ані шторму, ані пекла. якщо згадати про те, як він хоробро вів себе з повелителем морських глибин, або битва з турном, де він себе показав справжнім воїном та розумним та кмітливим тактиком.
котляревський несамовито любив свого героя, бо у кожному рядку відчувається ця хвиля пристрасті та захоплення. автор не створив героя ідеальним, він створив його живим.
І П. Мирний, і І. Нечуй-Левицький дуже добре знались на психології людської душі. Так, П. Мирний започаткував жанр соціально-психологічного роману. З особливою майстерністю він створював образи у творі «Хіба ревуть воли..», зобразивши емоції та переживання своїх героїв. У «Кайдашевій сім’ї» І. Нечуй-Левицький також звертається до людських характерів. Він змальовує цілу галерею різноманітних образів: Кайдашиха, Мотря, Карпо та Лаврін. Всі ці люди дуже різні.
Отже, обидва письменники мають чимало спільних рис. Зокрема їх єднає бажання зобразити людські душі та віднайти особливі характери. Окрім цього, письменники мали однакову життєву та громадянську позицію, яка була непохитною до кінця їхніх днів і знайшла відображення у їхній творчій манері.
Объяснение:
Дехто каже, що на уроках української літератури потрібно вивчати лише класичні твори, що сучасну молодь може виховати лише творчість Т. Г. Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка. Та мені здається, що твори другої половини двадцятого століття є ще більш важливими, адже в них відображено час, вже набагато ближчий до сьогодення. І з цих творів можна зробити більше висновків, потрібних у сучасному житті. Одним із вивчених нами авторів другої половини двадцятого століття є Володимир Дрозд. Із декількох його творів мені найбільше сподобалась повість «Ирій». Головний герой цієї повісті, Михайло Решето, постійно розмірковує про Ирій – місце, де йому найкраще. Впродовж твору думки Михайла змінюються. І я мимоволі замислююся над тим, що ж для мене є Ирієм, а тому подумки порівнюю себе з головним героєм. На початку твору Михайло живе у селі, а тому мріє про життя у місті. Ні, у цьому ми з ним не схожі. Я ніколи не прагнула переїхати у більше місто, навіть у столицю. Адже якщо всі почнуть переїжджати до дуже великих міст, то хто ж розвиватиме всі інші? Через деякий час Ирієм для Михайла стає країна його майбутнього, його мрій. Звісно, наші мрії трохи не співпадають, однак я теж часто думаю про доросле життя. Мабуть, усі в дитинстві мріють саме про такий Ирій – своє щасливе майбутнє. Я впевнена, що більшість моїх однолітків хоче жити безбідно та комфортно. Я також мрію про це. Однак мало бути багатим. Мені хотілося би при цьому жити чесно та не ховати від людей очі. Особисто я за чесний бізнес. Я хочу досягти в житті якомога більше лише чесними засобами. Я ще не знаю, яку професію оберу, проте мрію стати фахівцем високого рівня, щоб до моєї думки прислухалися, зі мною радилися. Але найголовніше те, що будь-яку справу я завжди виконуватиму чесно. Це мій принцип. Наприкінці твору Михайло вирішує, що Ирій – це рідна земля, домівка, родина. З цим я повністю погоджуюсь. Адже щаслива та людина, яка має місце, де їй завжди раді, яку люблять і сама вона любить ближніх. Тож твір Володимира Дрозда дав мені ключ до розуміння життєвих цінностей. Я завжди пам’ятатиму його слова про рідну домівку: «Це твій ирій, що в нього ти до кінця днів своїх повертатимешся, а повернувшись – знову рватимешся в широкі світи