Тема: Усім відомо, що сильна країна стоїть на плечах патріотів, адже саме вони вміють і бажають захищати рідну землю навіть
ціною свого життя. Точаться суперечки, кого ж справді можна
вважати патріотом, адже є люди, які обожнюють красу рідного краю,
але скаржаться на оточення; є такі, що люблять минуле й
критикують сьогодення; є такі, що голосно сповіщають про свою
любов до України й народу; є такі, кого мало хто знає, але вони
своєю невтомною працею примножують матеріальні цінності; в
герої, які зі зброєю в руках захищають рідну землю. У той же час
існують люди, які зневажають рідну мову, паплюжать історію. Отже,
хто такий, на ваш погляд, справжній патріот? Викладіть ваш погляд
на проблему, спираючись на твір М. Куліша «Мина Мазайло».
После 1918 года, когда в РСФСР декретом Совнаркома было введено новое летосчисление (после 31.01.1918 наступило 14.02.1918[1]), возникла традиция отмечать старый Новый год (этой традиции менее 100 лет).
Русская православная церковь в первый день Старого Нового года отмечает праздник Обрезания Господня и память Василия Великого. Этот день не является церковным новолетием, которое празднуется 1 сентября (14 сентября).
С 1700 года по указу Петра I Новый год в России стали праздновать, как и в других европейских странах, с 1 января, причём по-прежнему по юлианскому календарю (этой традиции более 300 лет). В именном указе «О празднованiи Новаго года» от 20 декабря 1699 года было сказано[2]:
Великiй Государь указалъ сказать: извѣстно Ему Великому Государю нетолько что во многихъ Европейскихъ Христiанскихъ странахъ, но и въ народахъ Славянскихъ, которые съ Восточною православною нашею Церковью во всемъ согласны, какъ: Волохи, Молдавы, Сербы, Далматы, Болгары и самые Его Великаго Государя подданные Черкасы и всѣ Греки, отъ которыхъ вѣра наша православная принята, всѣ тѣ народы согласно лѣта свои счисляютъ отъ Рождества Христова осьмъ дней спустя, то есть Генваря съ 1 числа, а не отъ созданiя мiра, за многую разнь и считанiе въ тѣхъ лѣтахъ, и нынѣ отъ Рождества Христова доходитъ 1699 годъ, а будущаго Генваря съ 1 числа настанетъ новый 1700 годъ купно и новый столѣтний вѣкъ: и для того добраго и полезнаго дѣла, указалъ Великiй Государь впредь лѣта счислять въ Приказахъ и во всякихъ дѣлахъ и крѣпостяхъ писать съ нынѣшняго Генваря съ 1 числа отъ Рождества Христова 1700 года.
— Указ №1736 от 20 декабря 1699 года «О празднованiи Новаго года»
До 1699 года в России Новый год отмечали по церковно-византийской традиции — 1 сентября. До 1492 года — 1 марта[3].
Його кращими творами вважаються «Книга джунглів» (The Jungle Book), «Кім» (Kim), а також численні вірші. У 1907 році Кіплінг стає першим англійцем, який отримав Нобелівську премію з літератури. У цьому ж році він удостоюється нагород від університетів Парижа, Страсбурга, Афін і Торонто; удостоєний також почесних ступенів Оксфордського, Кембриджського, Единбурзького і Даремського універсітетов.Редьярд Кіплінг народився в Бомбеї, в Британської Індії в сім'ї професора місцевої школи мистецтв Джона Локвуда Кіплінга і Аліси (Макдональд) Кіплінг. Ім'я Редьярд він отримав, як вважають, на честь англійського озера Редьярд, де познайомилися батьки. Ранні роки, повні екзотичних видів і звуків Індії, були дуже щасливими для майбутнього письменника. Кіплінг продовжував свою літературну діяльність до початку 30-х років, хоча успіх супроводив йому все менше і менше. З 1915 року письменник страждав від гастриту, який згодом виявився виразкою. Помер Редьярд Кіплінг від прориву виразки 18 січня 1936 у Лондоні [6], на 2 дні раніше Георга V. Похований у Куточку поетів у Вестмінстерському абатстві.