Яка краса врятує світ? Тільки духовна краса може врятувати світ. Потрібно бути добрим, честним, відважним, милосердним. Людина не сможе бути гарною, якщо вона гарна тільки назовні, а у душі вона черства. Толя, герой з оповідання "Федько-халамидник", не зможе бути завжди по-справжньому гарним, бо він обманув своїх батьків і батьків Федька, за що Федька відлупили ні за що, а потім він...помер. Якщо людина назовні писаній красень(красуня), а у душі вона черства, не має значення гарна вона назовні, чи не гарна, бо головне у красоті- це щоб людина була гарною духовно. А якщо вона гарна тільки назовні а духовно вона черства- їй ніколи не стати справжнім красенем(красунею).
Читаючи твір Віктора Близнеця "Звук павутинки", я поринула у дивовижний світ, де реальне тісно сплітається з вигаданим і цим породжує певну рівновагу. Ця гармонія створює справжню красу, яка, на мою думку, має сили врятувати весь світ.
Найтонше цю красу, своїм серцем, сприймає маленький допитливий хлопчик Льонька. Його світ - це водночас викохана в мріях надія і така реальна і страшна смерть - дівчинка Ніна і науковець Адам. В їх оточенні Льоня помічає найменший порух природи - звук павутинки. Це вже і є тією красою, що здатна милувати не тільки очі або слух, а й зазирає глибше - у саму душу.
Отже, найкращі фарби - це почуття людини, а природа - це картина, що ніби та павутинка сплітається з душею людини, непереможним творінням справжньої краси.
Тільки духовна краса може врятувати світ. Потрібно бути добрим, честним, відважним, милосердним. Людина не сможе бути гарною, якщо вона гарна тільки назовні, а у душі вона черства. Толя, герой з оповідання "Федько-халамидник", не зможе бути завжди по-справжньому гарним, бо він обманув своїх батьків і батьків Федька, за що Федька відлупили ні за що, а потім він...помер. Якщо людина назовні писаній красень(красуня), а у душі вона черства, не має значення гарна вона назовні, чи не гарна, бо головне у красоті- це щоб людина була гарною духовно. А якщо вона гарна тільки назовні а духовно вона черства- їй ніколи не стати справжнім красенем(красунею).
Читаючи твір Віктора Близнеця "Звук павутинки", я поринула у дивовижний світ, де реальне тісно сплітається з вигаданим і цим породжує певну рівновагу. Ця гармонія створює справжню красу, яка, на мою думку, має сили врятувати весь світ.
Найтонше цю красу, своїм серцем, сприймає маленький допитливий хлопчик Льонька. Його світ - це водночас викохана в мріях надія і така реальна і страшна смерть - дівчинка Ніна і науковець Адам. В їх оточенні Льоня помічає найменший порух природи - звук павутинки. Це вже і є тією красою, що здатна милувати не тільки очі або слух, а й зазирає глибше - у саму душу.
Отже, найкращі фарби - це почуття людини, а природа - це картина, що ніби та павутинка сплітається з душею людини, непереможним творінням справжньої краси.