Климко отямився, ледь-ледь відкрив очі і побачив, що поруч із ним сидять: Зульфат, дід Гареєв та Наталя Миколаївна. В очах Климка все пливло, і він відчував сильний біль у правій частині грудей. З очей Наталі Миколаївни покотилися гарячі сльози, вона обережно погладила Климка по голові. 3 годом рана на груді хлопця загоїлась, але там залишився шрам. Він завжди буде нагадувати Кимкові про минуле. Ось вже минуло 2 роки. Климко, як нічого не було, сидів біля вікна нової хати і згадував минуле. Він пригадав усе, що з ним відбулося. А найбільше він згадував свого дядька Кирила тітку Марину. Климко піднявся зі стільця, дістав дядькову діжурку, сумно поглянув на неїі поклав у шафу. Потім хлопець вирішив написати листа тітці Марині: "Люба тітонько Марино, це я, Климко. Я сподіваюся, що ви пам ятаєте мене. Зі мною все добре. Живу я гарно, у новому дерев'яному будинку разом із Зульфатом, його дідусем, моєю вчителькою та ї двохрічною донькою. Я дуже хочу дізнатися, як живеться Вам. Сподіваюся, що ми скоро зустрінемось.." В цей час до кімнати зайшов Зульфат і покликав Климка до столу, бо вже був час снідати. Так закінчилася історія про Климка. Сподіваюся, що ви візьмете з неї багато уроків.
Климко отямився, ледь-ледь відкрив очі і побачив, що поруч із ним сидять: Зульфат, дід Гареєв та Наталя Миколаївна. В очах Климка все пливло, і він відчував сильний біль у правій частині грудей. З очей Наталі Миколаївни покотилися гарячі сльози, вона обережно погладила Климка по голові. 3 годом рана на груді хлопця загоїлась, але там залишився шрам. Він завжди буде нагадувати Кимкові про минуле. Ось вже минуло 2 роки. Климко, як нічого не було, сидів біля вікна нової хати і згадував минуле. Він пригадав усе, що з ним відбулося. А найбільше він згадував свого дядька Кирила тітку Марину. Климко піднявся зі стільця, дістав дядькову діжурку, сумно поглянув на неїі поклав у шафу. Потім хлопець вирішив написати листа тітці Марині: "Люба тітонько Марино, це я, Климко. Я сподіваюся, що ви пам ятаєте мене. Зі мною все добре. Живу я гарно, у новому дерев'яному будинку разом із Зульфатом, його дідусем, моєю вчителькою та ї двохрічною донькою. Я дуже хочу дізнатися, як живеться Вам. Сподіваюся, що ми скоро зустрінемось.." В цей час до кімнати зайшов Зульфат і покликав Климка до столу, бо вже був час снідати. Так закінчилася історія про Климка. Сподіваюся, що ви візьмете з неї багато уроків.
Виникнення театру пов’язане
з формуванням принципово нових взаємин між тими двома типами пове-
дінки – грою та ритуалом, які властиві не лише людині, а й цілому живо-
му світові. Коли ритуал передбачає відтворення дій за наявними наочними
взірцями, то в грі витворюються, з одного боку, системи умовностей, неза-
лежні від конкретних взірців, а з другого – пошукові схеми, що дозволяють
відкривати нові можливості для діяння. Проте саме після того, як гра стає
знаряддям експериментального дослідження світу, його випробуванням, з неї
починають розвиватися зародкові форми театрального мистецтва як необхід-
ної противаги для незмінно відтворюваної ритуалістики. Ці ігрові видовищні
елементи формуються в надрах самих обрядів, закладаючи в них внутрішню
суперечливість, як рушії подальшого розвитку та виокремлення театральних
видовищ як самостійних форм творчості.
Гра як розвага, сакральне дійство б осмислення світу, наслідування
людьми один одного, тварин чи навіть природних явищ, схильність до від-
творення в жестах і мові побаченого і відчутого – усе це властиве суспільству
на всіх етапах його розвитку. В Україні також з давніх-давен зберігалися те-
атральні елементи в народних обрядах та іграх, синтетично поєднаних з піс-
нею і танцем.
Однак початок театру можна пов’язувати не з обрядом і не з будь-якою
грою взагалі, а тільки з естетичною функцією обрядового дійства, з драма-
тичною грою, тими елементами обряду, видами ігор, у яких наявне образно-
художнє відтворення діяльності людини, стосунків між людьми1
.