Ознаки романтичного пейзажу: наділення природних явищ людськими рисами (вітер виє, гуляє по полю); через природу передана дівоча краса («Стан високий, лист широкий, … викохав тонку, гнучку»), символізм в показі одинокості («Кругом ні билини. Одна, одна, як сирота»), пам'ять про трагічне кохання («Чабан вранці з сопілкою Сяде на могилі»), щасливий час кохання («З милим під вербою», «Защебече соловейко В лузі на калині»), гіркоти розлуки («Не щебече соловейко В лузі над водою», «Без милого сонце світить — Як ворог сміється», «Сохне вона, як квіточка»), таємничості («Що б там не кричало»), надії, світла в темряві («як стане Місяць серед неба»), несправдженого сподівання («серед степу Тупне кінь ногою», «До схід сонця, ранісінько, Щоб ніхто не бачив»), вірності («Плавай, плавай, лебедонько! По синьому морю»).
Якщо чиїмось іменем називають велике місто, то людина має якісь видатні заслуги й не лише перед цим містом, а й перед країною загалом. Бо інакше вистачає дати назву вулиці або якійсь профільній установі. Чим настільки видатний Марко Кропивницький, що його іменем назвали один з обласних центрів?
– Я живу в цьому місті, прихильник цієї назви і, як кажуть опоненти, «сприяв злочинному перейменуванню», хоча насправді все було за законом. Тому, щоб мене не звинуватили в піарі Марка Кропивницького, хай скаже інший історик – Дмитро Яворницький, який сказав наступне:
«Велику справу зробив Марко Кропивницький. Ми з усією своєю історією та археологією навряд чи досягли б такої популяризації української культури як Марко Лукич Кропивницький зі своїм театром»
Відповідь:
Ознаки романтичного пейзажу: наділення природних явищ людськими рисами (вітер виє, гуляє по полю); через природу передана дівоча краса («Стан високий, лист широкий, … викохав тонку, гнучку»), символізм в показі одинокості («Кругом ні билини. Одна, одна, як сирота»), пам'ять про трагічне кохання («Чабан вранці з сопілкою Сяде на могилі»), щасливий час кохання («З милим під вербою», «Защебече соловейко В лузі на калині»), гіркоти розлуки («Не щебече соловейко В лузі над водою», «Без милого сонце світить — Як ворог сміється», «Сохне вона, як квіточка»), таємничості («Що б там не кричало»), надії, світла в темряві («як стане Місяць серед неба»), несправдженого сподівання («серед степу Тупне кінь ногою», «До схід сонця, ранісінько, Щоб ніхто не бачив»), вірності («Плавай, плавай, лебедонько! По синьому морю»).
Джерело: http://8next.com/7ul_a_u2015/6493-7ul_a_u2015_10.html
Якщо чиїмось іменем називають велике місто, то людина має якісь видатні заслуги й не лише перед цим містом, а й перед країною загалом. Бо інакше вистачає дати назву вулиці або якійсь профільній установі. Чим настільки видатний Марко Кропивницький, що його іменем назвали один з обласних центрів?
– Я живу в цьому місті, прихильник цієї назви і, як кажуть опоненти, «сприяв злочинному перейменуванню», хоча насправді все було за законом. Тому, щоб мене не звинуватили в піарі Марка Кропивницького, хай скаже інший історик – Дмитро Яворницький, який сказав наступне:
«Велику справу зробив Марко Кропивницький. Ми з усією своєю історією та археологією навряд чи досягли б такої популяризації української культури як Марко Лукич Кропивницький зі своїм театром»