У будні дні я ходжу до школи. Тому мама мене будить зранку о сьомій годині. У неділю я можу поспати довше. Спочатку застеляю ліжко, вмиваюся, одягаюсь, снідаю, чищу зуби. Усе доводиться робити вчасно, бо час біжить дуже швидко. Беру портфель і вибігаю з дому. На дорогу до школи маю двадцять хвилин. Заняття розпочинаються о восьмій годині тридцять хвилин. Кожного дня маю по п’ять або шість уроків.
Після уроків обідаю вдома. Трошки відпочиваю. Пізніше готую домашнє завдання і складаю портфель. Два рази на тиждень відвідую гурток малювання. Надвечір у вільний час дивлюся улюблені мультфільми, допомагаю мамі, читаю цікаві книжки.
Увечері після вечері мию зуби і лягаю спати, бо знову мене чекає новий день.
Композиція завершеного художнього твору — наслідок творчого компонування як основного механізму створення художнього світу, який певним чином корелює з дійсним світом (по-своєму в натуралізмі, реалізмі, романтизмі, символізмі тощо). Композиція кожного твору індивідуальна, її типові особливості треба подавати з урахуванням своєрідності літературних напрямів, стильових течій, жанрових пластів. Теоретично в загальних рисах окреслюються певні спільні підходи до розуміння функцій композиції у творах літератури. На тематичному рівні композиція з хаосу, плину подієвого матеріалу вибирає, розташовує окремі епізоди, відводить їм певне місце, чергує реальне з уявним, фантастичним. Просторово-часова послідовність завдяки компонуванню набирає принципового значення, будується або тільки згідно з причинно-наслідковими залежностями, або враховує авторське бачення (чи його сваволю).
Відтак постає питання про персонажів, їх кількість, порядок введення у твір, роль в описаних подіях, групування у конфліктах, взаємини між персонажами, їхню типовість (винятковість), ставлення до прототипів. Все це становить вагомий пласт у композиції епічних і драматичних творів. З погляду композиції цілісного художнього твору важливим є те, як і чому автор добирає саме такі типи, а не інші, у якому співвідношенні вони перебувають, як вступають у конфлікт (драма) чи живуть у гармонійній злагоді (ідилія) тощо. Для розуміння своєрідності композиції твору важливо зауважити композиційну домінанту, яку складає або центральна постать, або головний конфлікт, або місце дії, до яких прямо чи опосередковано мають певне відношення всі інші компоненти композиції.
У мережі цих відношень виявляється композиційно-інтегральна роль наскрізних повторів, зіставлень, протиставлень, через які реалізується динаміка художнього образу цілісного твору і образів-персонажів: кожен з образів виникає поступово в процесі читання тексту і перебудовується під впливом сприйняття наступних компонентів композиції твору (див.: Антиципація; Літературно-художній образ).
У будні дні я ходжу до школи. Тому мама мене будить зранку о сьомій годині. У неділю я можу поспати довше. Спочатку застеляю ліжко, вмиваюся, одягаюсь, снідаю, чищу зуби. Усе доводиться робити вчасно, бо час біжить дуже швидко. Беру портфель і вибігаю з дому. На дорогу до школи маю двадцять хвилин. Заняття розпочинаються о восьмій годині тридцять хвилин. Кожного дня маю по п’ять або шість уроків.
Після уроків обідаю вдома. Трошки відпочиваю. Пізніше готую домашнє завдання і складаю портфель. Два рази на тиждень відвідую гурток малювання. Надвечір у вільний час дивлюся улюблені мультфільми, допомагаю мамі, читаю цікаві книжки.
Увечері після вечері мию зуби і лягаю спати, бо знову мене чекає новий день.
Композиція завершеного художнього твору — наслідок творчого компонування як основного механізму створення художнього світу, який певним чином корелює з дійсним світом (по-своєму в натуралізмі, реалізмі, романтизмі, символізмі тощо). Композиція кожного твору індивідуальна, її типові особливості треба подавати з урахуванням своєрідності літературних напрямів, стильових течій, жанрових пластів. Теоретично в загальних рисах окреслюються певні спільні підходи до розуміння функцій композиції у творах літератури. На тематичному рівні композиція з хаосу, плину подієвого матеріалу вибирає, розташовує окремі епізоди, відводить їм певне місце, чергує реальне з уявним, фантастичним. Просторово-часова послідовність завдяки компонуванню набирає принципового значення, будується або тільки згідно з причинно-наслідковими залежностями, або враховує авторське бачення (чи його сваволю).
Відтак постає питання про персонажів, їх кількість, порядок введення у твір, роль в описаних подіях, групування у конфліктах, взаємини між персонажами, їхню типовість (винятковість), ставлення до прототипів. Все це становить вагомий пласт у композиції епічних і драматичних творів. З погляду композиції цілісного художнього твору важливим є те, як і чому автор добирає саме такі типи, а не інші, у якому співвідношенні вони перебувають, як вступають у конфлікт (драма) чи живуть у гармонійній злагоді (ідилія) тощо. Для розуміння своєрідності композиції твору важливо зауважити композиційну домінанту, яку складає або центральна постать, або головний конфлікт, або місце дії, до яких прямо чи опосередковано мають певне відношення всі інші компоненти композиції.
У мережі цих відношень виявляється композиційно-інтегральна роль наскрізних повторів, зіставлень, протиставлень, через які реалізується динаміка художнього образу цілісного твору і образів-персонажів: кожен з образів виникає поступово в процесі читання тексту і перебудовується під впливом сприйняття наступних компонентів композиції твору (див.: Антиципація; Літературно-художній образ).