Історична поема Шевченка «Гамалія» (1842) присвячена темі запорозьких чорноморських визвольних походів. Уперше до цієї теми автор звернувся ще в поемі «Іван Підкова» (1839). Історичною основою стали події XVI —XVII ст, коли українське населення потерпало від зовнішньої експансії. Люди забиралися в полон і відправлялися до Туреччини, що перетворилася на величезний невільницький ринок.
Гамалія — головний герой твору, особа не історична — узагальнений художній образ запорозького отамана. Очолені Гамалією козаки, вирушають на до своїм ув’язненим співвітчизникам, безстрашно вступають у бій, визволяють українських бранців з турецької неволі та переможно повертаються додому. Автор особливо наголошує на визвольному характері запорозьких морських походів («Не кишені трусить, їдем різать, палить, Братів визволяти»).
Зображуючи персонажів українського минулого, Шевченко намагається підкреслити й виділити такі їх риси, як патріотизм, самовідданість, здатність на самопожертву заради високої мети, загострене відчуття справедливості й готовність цю справедливість захищати зі зброєю в руках.
Якось залишила мама нас двох удома. Нас - це я та мій сусід Коля, гарний помічник та товариш. І ось, годину ми грали в ігри, другу... Та все таки набридають ці нові технології, починає знов пробиратися до тебе нудьга. - Сашко, я придумав! - підскочив мій товариш, від радості хлопаючь у долоні. Я зацікавлено подивився на нього, чекаючи ідеї, що прийшла йому в голову. - Давай зваримо суп? Я знаю як його варити, бачив, як мама це робить. - Давай, - погоджуюсь я і ми й йдемо на кухню готувати. Процесс приготування виявився дуже цікавим, враховуючи те, що суп ми ще ніколи не готували, а з тих продуктів, що виявили наявними у мене в холодильнику - тим паче! Але все йшло гаразд, кімната заповнилася смачним ароматом, а час, потрібний для приготування, майже підійшов до кінцю Перевіряти на сіль вирішив я. Спробував, солі недостатньо, потягнув руку до полички, щоб дістати сіль, але ненароком зачепив банку за перцем. Ой! Що ж це буде? Тепер суп був з "сюрпризом" у вигляді перцю. Вирішивши, що це буде, ой, який гарний жарт над товаришем, я залишився чекати його на кухні. І ось Коля прийшов...
Історична поема Шевченка «Гамалія» (1842) присвячена темі запорозьких чорноморських визвольних походів. Уперше до цієї теми автор звернувся ще в поемі «Іван Підкова» (1839). Історичною основою стали події XVI —XVII ст, коли українське населення потерпало від зовнішньої експансії. Люди забиралися в полон і відправлялися до Туреччини, що перетворилася на величезний невільницький ринок.
Гамалія — головний герой твору, особа не історична — узагальнений художній образ запорозького отамана. Очолені Гамалією козаки, вирушають на до своїм ув’язненим співвітчизникам, безстрашно вступають у бій, визволяють українських бранців з турецької неволі та переможно повертаються додому. Автор особливо наголошує на визвольному характері запорозьких морських походів («Не кишені трусить, їдем різать, палить, Братів визволяти»).
Зображуючи персонажів українського минулого, Шевченко намагається підкреслити й виділити такі їх риси, як патріотизм, самовідданість, здатність на самопожертву заради високої мети, загострене відчуття справедливості й готовність цю справедливість захищати зі зброєю в руках.
І ось, годину ми грали в ігри, другу... Та все таки набридають ці нові технології, починає знов пробиратися до тебе нудьга.
- Сашко, я придумав! - підскочив мій товариш, від радості хлопаючь у долоні. Я зацікавлено подивився на нього, чекаючи ідеї, що прийшла йому в голову.
- Давай зваримо суп? Я знаю як його варити, бачив, як мама це робить.
- Давай, - погоджуюсь я і ми й йдемо на кухню готувати.
Процесс приготування виявився дуже цікавим, враховуючи те, що суп ми ще ніколи не готували, а з тих продуктів, що виявили наявними у мене в холодильнику - тим паче!
Але все йшло гаразд, кімната заповнилася смачним ароматом, а час, потрібний для приготування, майже підійшов до кінцю
Перевіряти на сіль вирішив я. Спробував, солі недостатньо, потягнув руку до полички, щоб дістати сіль, але ненароком зачепив банку за перцем. Ой! Що ж це буде?
Тепер суп був з "сюрпризом" у вигляді перцю. Вирішивши, що це буде, ой, який гарний жарт над товаришем, я залишився чекати його на кухні.
І ось Коля прийшов...