на нашій планеті живе багато людей, в усіх е свої точки зору, але моя ось. Тварини е різні, як і лісові так і водяні, як білі так і чорні, взагалі різні. Але ми не дивимося на їхню красу, а лише бачимо перед собою свою потребність у тій шубі, м'ясі, твофеї та іншому.
на мою думку, тварин не слід вживати заради розваг або потреби у шубі. наші народи з давніх давен їдять тварин і це для нас завжди було нормальною справою, це лише зараз до нас дійшла ,,мода,, у вилученні продуктів тваринного походження, у кожного е на це своя думка, хтось їсть а хтось ні.
якщо не було би тварин та полювання на них, ми би не мали достатньої кількості білку, калію, магнія, цинка, меді, та заліза. у людей не було би так багато енергії бо у м'ясі її дуже багато, ми були слабкі за імунітетом через нестачу у організмі потрібних елементів. люди не мали би теплого одягу, бо наприклад з овець роблять буде теплий одяг.
так влаштована природа, для того щоб вижити треба когось вбити. так нам дав це Бог та ми повинні користуватися усіма шансами для того щоб вижити
Багато віків черпає людство силу і мудрість зі слова Божого, яким говорить Біблія—визначна пам'ятка світової літератури. У перекладі з давньогрецької "biblia" означає "книга". Але до її складу ввійшло 77 книг, що створювалися сорока авторами. Представники шістдесяти поколінь написали Біблію. Автори мали різне соціальне становище: Петро був рибалкою, Соломон — царем, Павло — рабом. Книга писалася в різні часи і за різних умов: Мойсей — у пустелі, Давид —в час війни, а Соломон складав "Пісню пісень" в мирний час. Тому в одних книгах проповідується милосердя і рівність, в інших — влада самодержців трактується як милість Бога.
Кількість авторів, їх індивідуальність, умови, за яких вони творили, позначилися на обсязі, змісті, композиції окремих книг. Тому таке велике розмаїття жанрів: міфи і легенди, хроніки і юридичні кодекси, молитви і заповіді, пророцтва, перекази тощо.
Біблію поділяють на Старий Заповіт (50 книг) і Новий Заповіт (27 книг). Основою такого розподілу стало Різдво Христове. Наслідком різного світогляду авторів є різниця в ідейному спрямуванні книг Старого і Нового Заповіту. Так, перший у висловлюванні "зуб за зуб, око за око" виправдовує помсту, а основний принцип Нового Заповіту проповідує сумирність, милосердя: "якщо вдарили по щоці — підстав іншу".
У книгах Старого Заповіту розповідається про народи Близького Сходу, їх державний лад б життя, звичаї і повір'я. Псалтир носить навчально-поетичний характер.
У Новому Заповіті найважливіше місце займає Євангеліє — оповідання про Ісуса Христа, написані його учнями. Окремо виділяється жанр притчі; за до притч Ісус Христос викладав високі моральні істини, на які й у наш час спирається людство.
Біблія — це не тільки видатна пам'ятка світового письменства, це — своєрідний підручник, що вчить жити, відображує істинні цінності Буття.
на нашій планеті живе багато людей, в усіх е свої точки зору, але моя ось. Тварини е різні, як і лісові так і водяні, як білі так і чорні, взагалі різні. Але ми не дивимося на їхню красу, а лише бачимо перед собою свою потребність у тій шубі, м'ясі, твофеї та іншому.
на мою думку, тварин не слід вживати заради розваг або потреби у шубі. наші народи з давніх давен їдять тварин і це для нас завжди було нормальною справою, це лише зараз до нас дійшла ,,мода,, у вилученні продуктів тваринного походження, у кожного е на це своя думка, хтось їсть а хтось ні.
якщо не було би тварин та полювання на них, ми би не мали достатньої кількості білку, калію, магнія, цинка, меді, та заліза. у людей не було би так багато енергії бо у м'ясі її дуже багато, ми були слабкі за імунітетом через нестачу у організмі потрібних елементів. люди не мали би теплого одягу, бо наприклад з овець роблять буде теплий одяг.
так влаштована природа, для того щоб вижити треба когось вбити. так нам дав це Бог та ми повинні користуватися усіма шансами для того щоб вижити
Багато віків черпає людство силу і мудрість зі слова Божого, яким говорить Біблія—визначна пам'ятка світової літератури. У перекладі з давньогрецької "biblia" означає "книга". Але до її складу ввійшло 77 книг, що створювалися сорока авторами. Представники шістдесяти поколінь написали Біблію. Автори мали різне соціальне становище: Петро був рибалкою, Соломон — царем, Павло — рабом. Книга писалася в різні часи і за різних умов: Мойсей — у пустелі, Давид —в час війни, а Соломон складав "Пісню пісень" в мирний час. Тому в одних книгах проповідується милосердя і рівність, в інших — влада самодержців трактується як милість Бога.
Кількість авторів, їх індивідуальність, умови, за яких вони творили, позначилися на обсязі, змісті, композиції окремих книг. Тому таке велике розмаїття жанрів: міфи і легенди, хроніки і юридичні кодекси, молитви і заповіді, пророцтва, перекази тощо.
Біблію поділяють на Старий Заповіт (50 книг) і Новий Заповіт (27 книг). Основою такого розподілу стало Різдво Христове. Наслідком різного світогляду авторів є різниця в ідейному спрямуванні книг Старого і Нового Заповіту. Так, перший у висловлюванні "зуб за зуб, око за око" виправдовує помсту, а основний принцип Нового Заповіту проповідує сумирність, милосердя: "якщо вдарили по щоці — підстав іншу".
У книгах Старого Заповіту розповідається про народи Близького Сходу, їх державний лад б життя, звичаї і повір'я. Псалтир носить навчально-поетичний характер.
У Новому Заповіті найважливіше місце займає Євангеліє — оповідання про Ісуса Христа, написані його учнями. Окремо виділяється жанр притчі; за до притч Ісус Христос викладав високі моральні істини, на які й у наш час спирається людство.
Біблія — це не тільки видатна пам'ятка світового письменства, це — своєрідний підручник, що вчить жити, відображує істинні цінності Буття.