[1]Хтось інстинктивно чіплявся за молочно-білий промінь, як потопаючий за соломинку. [2] Хто? [3] Птах нагло заскочений хижим, але вже ситим звіром, що погрався підраненою жертвою і жбурнув її у вибоїну. [4] Пташеня, що необачно вибралося з рідного гнізда, щоб стати на ще незміцніле крило. [5] Звіреня полишене зграєю на неминучу смерть… Завдання 1─ 4 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Виберіть правильну відповідь 1.Дієприкметник перейшов у іменник у реченні А 1 Б 3 В 4 Г 5 (0,5 б.). 2. Пунктуаційну помилку допущено в реченні А 1 Б 3 В 4 Г 5(0,5 б.). 3. Орфографічну помилку допущено в реченні А 1 Б 3 В 4 Г 5(0,5 б.). 4. Стиль тексту А науковий Б публіцистичний В художній Г розмовний(0,5 б.). Завдання 5─ 12 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ 5.У реченні А вже сьогодні картина нарешті намальована дієприкметник виконує синтаксичну роль А підмета Б присудка В означення Г додатка (0,5б.) 6. Дієприкметниковий зворот не треба відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено) А Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав. Б Замурзаний медом онучок вигойдувався на міцних дідових руках. В Непорушно стоять дерева рясно вкриті кра росою. Г Хліба змиті дощем яскраво зеленіли. (0,5б.) 7. Дієприкметниковий зворот треба відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено) А Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла в море. Б Море мовчало зовсім приспане тихою ласкою ночі. В Окутані садками та левадами біленькі хатки розбіглися по пагорбку. Г Тремтячими від хвилювання руками Тарас розгорнув папір. (0,5б.) 8.Лише пасивні дієприкметники наведено в рядку А печений, промоклий, бачений Б колотий, посивілий, ріжучий В світліючий, пожовкле, змарнілий Г звернений, знищений, витертий (0,5б.) 9.Не з дієприкметниками треба писати окремо в рядку А не/доспані ночі; книга не/прочитана; н
кожному. От тільки краса – поняття
відносне. У кожної людини є свій
потенціал краси. Розкрити його, а точніше,
знайти і підкреслити родзинку в людині,
до звичайно,
професійний візажист-стиліст.Ця
професія дає можливість відкрити
власну справу.Цей фах схожий на
професію скульптора або художника: для
успіху потрібні талан, наполеглива праця і
звичайно якісна спеціальга базова освіта.
Професійний візаж - один з секретів
жіночої краси. Це безпрограшний б
виглядати ефектно і спокусливо в будь-
якому віці, з будь-якою зовнішністю! Око
художника дозволяє знайти "родзинку" в
обличчі кожної жінки, а найбагатші
можливості сучасного візажу дозволяють
виявити її шарм і індивідуальність.
Візаж - це мистецтво. Мистецтво, яке
полягає не тільки в правильному виборі
засобів декоративної косметики та
вмілому нанесенні макіяжу, але й у вмінні
з їх до створити єдиний образ
людини, гармонійно що включає в себе і
зачіску, і одяг, і навіть характер.
Головне завдання візажу - знайти
найбільш привабливі риси і зробити на
них акцент, замаскувавши або обігравши у
виграшному світлі недоліки. Причому в
результаті має вийти не просто картинка
з правильними рисами, а жінка, нестримно
притягує своєю індивідуальністю.
не впевнена шо підійде((
Я була дуже здивована і налякана, але батько подруги Олександр Степанович заспокоїв нас: "То був не вовк, просто собака, схожий на вовка". Тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. І Олександр Степанович розповів мені таку історію...
Була зима. Лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. Вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. Він прислухався. Скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. Чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому.
Прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. Цуценятко зігрілося, вижило. Лісник його вигодував, виростив. Виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті. Живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом. Його всі знають і ніхто не боїться. А звуть його просто — Вовк, бо дуже він схожий на нього.
Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за Вовка пішли додому. І всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину допомагають їм.