[1]Хтось інстинктивно чіплявся за молочно-білий промінь, як потопаючий за соломинку. [2] Хто? [3] Птах нагло заскочений хижим, але вже ситим звіром, що погрався підраненою жертвою і жбурнув її у вибоїну. [4] Пташеня, що необачно вибралося з рідного гнізда, щоб стати на ще незміцніле крило. [5] Звіреня полишене зграєю на неминучу смерть… Завдання 1─ 4 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Виберіть правильну відповідь 1.Дієприкметник перейшов у іменник у реченні А 1 Б 3 В 4 Г 5 (0,5 б.). 2. Пунктуаційну помилку допущено в реченні А 1 Б 3 В 4 Г 5(0,5 б.). 3. Орфографічну помилку допущено в реченні А 1 Б 3 В 4 Г 5(0,5 б.). 4. Стиль тексту А науковий Б публіцистичний В художній Г розмовний(0,5 б.). Завдання 5─ 12 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ 5.У реченні А вже сьогодні картина нарешті намальована дієприкметник виконує синтаксичну роль А підмета Б присудка В означення Г додатка (0,5б.) 6. Дієприкметниковий зворот не треба відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено) А Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав. Б Замурзаний медом онучок вигойдувався на міцних дідових руках. В Непорушно стоять дерева рясно вкриті кра росою. Г Хліба змиті дощем яскраво зеленіли. (0,5б.) 7. Дієприкметниковий зворот треба відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено) А Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла в море. Б Море мовчало зовсім приспане тихою ласкою ночі. В Окутані садками та левадами біленькі хатки розбіглися по пагорбку. Г Тремтячими від хвилювання руками Тарас розгорнув папір. (0,5б.) 8.Лише пасивні дієприкметники наведено в рядку А печений, промоклий, бачений Б колотий, посивілий, ріжучий В світліючий, пожовкле, змарнілий Г звернений, знищений, витертий (0,5б.) 9.Не з дієприкметниками треба писати окремо в рядку А не/доспані ночі; книга не/прочитана; н

Самий зворушливий образ, відомий як у релігії, так у Літературі й мистецтві — образ матері, що заколисує рідне дитя. Ця картина наповнює глядача відчуттям затишку, захищеності й комфорту. Адже саме мама ще до народження піклується про дитину, тільки поруч із нею дитя перебуває в абсолютній безпеці. Тарас Григорович Шевченко писав — «Нічого кращого ні, як мати молода зі своїм дитятком малим».Вся та турбота, любов, ніжність і щира, нічим не обґрунтована прихильність, що випробовує матір до своєї дитини знайшли своє відбиття в чистих безневинні колискові. Все своє бажання бачити рідне дитя здорова, гарна, щаслива, розумним і успішним мати вкладає в невигадливі рядки, які часом досить фальшиво, без музики наспівує в сутінку рідному чаду, у ритм погойдуючи колискуКолискова пісня повинна заспокоїти дитя, тому в немудрому тексті прослизають самі м’які, ніжні речі й створення, знайомі нам усім з дитинства: мурчащий кошеня, пухнатий кролик, тиха лисичка з м’якими лапками, що гурчать голуби й маленькі ластівки; подушка, набита легким повітряним пухом і мамині руки. Ця пісенька з народження прищеплює нам любов до комфорту, учить нас тому, що таке щастяЩоб викорінити з дитини примхливість, норовливість і впертість у колискову вводять негативних персонажів — підлу хитру лисицю, страшного сірого вовка або Бабая. Така колискова вчить нас страху, адже безстрашність не завжди є чеснота, порию воно є гіршим з пороківИ хоча колискові здебільшого небагатослівні, вони несуть у собі куди більше змісту, чим інші пісні. Саме з колискових починається формування немовляти, як людини, окремої особистості. Відомо, що діти в малому віці, як губка усмоктують ту інформацію, що пропонує їм навколишній світКолискова — перший урок, що одержує дитина у своєму житті. І тільки мама може проспівати колискову такий, який вона повинна бути — наповненої теплом і турботою, любов’ю й прихильністю. Ні батько, ні сестра, ні бабуся не можуть випробовувати до дитини того пещення, що дарує своєму чаду мати. А виростаючи, ми так часто в моменти суму хочемо знову почути мамину пісню, і відчути маминої теплої руки. Мамині колискові призначені лише для одного слухача — для її дитини, і тільки мати може бути виконавцем такий немудрої, але такої важливої пісенькиНапишіть у відповіді тут

 На мою думку, якщо вчитися доброму, то обов'язково творитимеш добро і погане на ум не прийде. По-перше, ти чітко будеш розмежовувати добро і зло. По-друге, якщо часто чути про добро, то і самому захочеться зробити щось добре.
  Народна мудрість каже, що все, що ми зробимо, чи добро, чи зло, повернеться до нас сторицею. Тож краще допомагати іншим, ніж робити їм якусь кривду. Я вважаю, що краще творити добро, не розраховуючи на подяку. Щаслива та людина, яка отримує задоволення від того, що робить добрі справи.
  Отже, якщо навчитися відрізняти добро від зла, усвідомити всі наслідки поганих вчинків, то зникне бажання зробити щось погане.