1. Поширене означення треба відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено)
А Мечем і кров'ю писані кросворди ніхто уже повік не розгада.
Б Темна ніч напоєна степовими пахощами пропливала над Асканією.
В Найдовше сніг тримається в присипаних листям чи землею ровах.
Г Край моря сонце золотить укриті лісом гори.

2. Непоширене означення обов'язково треба відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено)
А Вечір морозний і зоряний надходив швидко.
Б Сніг блискучий та легкий здається падає на серце прямо.
В На річку вже налягла ніч суха й тепла своїм чорним покривалом.
Г У кімнату ться сонячне світло тепле спокійне.
3. Перед виділеним сполучником треба поставити кому в реченні (розділові знаки пропущено)
А Підмет здебільшого виражається іменником або займенником.
Б І дорослі і діти полюбляють ескімо або морозиво в шоколаді на паличці.
В Високо ліризму сповнені народні пісні або балади.
Г Для зміцнення фундаменту використовують дуб або кедр
4. Одиничний дієприслівник треба відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено)
А Ідуть дівчата в поле жати співають ідучи.
Б Із вирію летять курличучи журавлині ключі.
В Погомонівши молодята пішли з садка.
Г Чорна качка тримається на воді розпластавшись.

5. Обставину НЕ ТРЕБА відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено)
А Забувши сміх ми слухали нового вчителя схилившись на парти.
Б Білий кінь повіддя попустивши летить у степу.
В Уже за Лебединським лісом вороги бігли не чуючи ніг.
Г Пором плив перерізаючи пощерблену хвилями місячну доріжку.

6. Відокремлений додаток ужито в реченні.
А Ніч була темна, але тиха.
Б Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній бороні.
В Чіпка нікого не любив, за винятком баби Оришки.
Г І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.

7. Уточнювальним членом ускладнено речення
А Односельці вирішили зібратися вранці біля млина.
Б Я колись мрія стати льотчиком ще в п'ятому класі.
В У травні на Хрещатику каштани цвітуть.
Г Увечері за ставком як солодко співає соловейко!

1. Варіант, який є закінченням визначення.
Чуже мовлення, передане дослівно, без змін, називається…
    Г) цитатою.

2. Рядок, де є непряма мова:
    B) Варвара запитала у начальника, чи можна послати телеграму в Москву: у неї там занедужала мати (Л. Первомайський).

3. Рядок, у якому цитату записано правильно: 
    Б) «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова…» – писав Панас Мирний.

4. Речення, яке відповідає схемі: «П», – а.

    Б) «Ніщо так не красить людину, як натхнення», – подумала Ярославна (О. Гончар).

5. Речення, де правильно розставлено всі знаки при прямій мові:
    Г) Бабуся питає: «А що, дітки? Чого прийшли, мої соколята?» (Марко Вовчок).

6. Речення, у якому допущено помилку при заміні прямої мови непрямою:
   B) Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.

7. Відповідність між поняттями та прикладами.
    1) Пряма мова: Г.
         Г) «Та чим же я вам досадив?» – Ягнятко, плачучи, питає (Л. Глібов).
    2) Діалог: В.
        В) – Добридень дідусю! – вітається хлопчик.
             – Добридень, синку! – радіє дід. – Сідай, я
тебе яблучком почастую з медом (О. Іваненко).
    3) Непряма мова: А.
        А) Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався (М. Стельмах).
    4) Цитата: Б.
        Б) М. Рильський говорив, що «слово «вчитель» з давніх-давен користується великою шаною у народі».

8. Відповідність між схемами та реченнями
    1) А: «П!»
        Б) І голос сильний нам з гори, як грім, гримить: «Лупайте цю скалу!» (І. Франко)

    2) «П!» – а.

        Г) «Здоров був, любий!» – жінка говорила, а в голосі її сльоза бриніла (Леся Українка).
    3) «П, – а, – п?»

        Д) «За що ж, – хто-небудь попитає, – Зозуля Півня вихваляє?» (Л. Глібов).
    4) «П, – а. – П!»
         B) «Мої друзі – вбогі бідолахи, – говорить Кармель. – От мої друзі!» (Марко Вовчок).

9. Відповідність між реченнями та розділовими знаками, пропущеними у них.
    1) Кома:

        В) «Я цієї пісні ніколи не чув(,) – сказав студентові Тарас. – Ви її всю знаєте?» (О. Іваненко)
    2) Двокрапка:

        Д) Зозуля прилетіла до чорного Дрозда, питає(:) «Що ти робиш?» (Г. Сковорода)
    3) Лапки:

        А) «Прощай, Самсоне! – крикнула зрадлива. – Ти думав, що для тебе я забуду родину?(») (Леся Українка)
    4) Тире:
        Б) «Чого ж тебе понесло в поле? Чого?» (–) допитувалась мати (С. Васильченко).

ответ: Лексичний розбір — розбір, який покликаний закріпити теоретичні знання про слово як лексичну одиницю мови, виробити навички роботи над словом у контексті та роботи з тлумачним словником, із словниками синонімів, паронімів, антонімів тощо.

При лексичному розборі з'ясовують лексичне значення слова, його багатозначність чи однозначність, визначають його синонімічні та антонімічні зв'язки, походження, стильову належність, стилістичне навантаження.

Аналіз фразеологізму передбачає з'ясування його значення, структури і джерела.

Объяснение: