1. Спишіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки. Обгрунтуйте вивчені пунктограми. Назвіть, чим ускладнене кожне речення. 1. Повій вітрець грайливий розваж мене сумну від серця і до серця напни оцю струну (В. Ковалівська).2. Обожнювання дуба очевидно зумовлено його довговічністю надзвичайною міцністю деревини (О. По- тапенко). 3. Це мабуть очікуючи весну гомонить душа лісу (М. Стельмах). 4. Я прощаюся нині з тобою рідна хато моя назавжди (В. Симо-ненко). 5. Найбільше ми мабуть любимо лелек тому що вони символізують любов до рідної землі рідного дому (О. Потапенко). 6.1 в свята гомінкі і в дні робочі ми думаємо правнуки про вас (В. Симоненко). 7. Скажи мені пораднице-сопілко: «Чи трутні ми, а чи сліпі орли?!» (М. Боровко). 8. В поле виходжу і здається бачу і цвіт очей і посмішку гарячу (А. Малишко).9. Видно не дуже до смаку прийшлась йому мужицька арифметика (С. Васильченко).
ответ:
моя улюблена справа.
у будь-якої людини є потреба цікаво провести вільний час. якусь частину цього часу ми витрачаємо на сімейні справи або спілкування з друзями, але цого не досить для задоволення. в кожній людській душі живе мрія, яка вимагає від нас дій, спрямованих на її реалізацію. ми малюємо, танцюємо, вивчаємо іноземні мови – і наші мрії оживають, а разом з ними ожває навколишній світ.
моя улюблена справа- читати. байдуже що: книжки, журнали, газети, статті з інтернету. мабуть всю світову інформацію я отримую не очима або вухами, а за літер, які в слова, потім в речення і тексти. моя уява заповнює однобарвне буденне життя фантастичними подіями та небаченими кольорами. я захоплююся книжковими героями, разом з ними плачу та сміюсь, люблю і ненавиджу. виникає таке відчуття, ніби у мене багато нових знайомих, і всім я дуже потрібна.
візьміть у руки стару газету або книгу, вдихніть аромат часу. можливо їх читали ваші батьки, їх переживання назавжди залишились на цих сторінках, стали . так само ті книжки, які прочитаєте ви, стануть вашими . неважливо, гарні ці спогади чи печальні, головне – вони ваші, особисті. будь-яка щира ємоція – це цеглинка у ваш культурний розвиток, сходинка до взаєморозуміння зі світом.
крім того читання непомітно поповнює словниковий запас, є вживати правильно вирази, тренує увагу і пам`ять. також покращуються знання з граматики, бо наш розум на рівні підсвідомості фіксує вірне написання речень та текстів. начитаній людині комфортно в будь-якій компанії, завжди є що розповісти та зацікавити співбесідників.
мені дуже подобається читати, і я бачу в цій потребі багато плюсів: розважаючись,отримую нові знання, підвищую свій культурний рівень, роблю внесок в своє майбутнє. загалом, відчувати себе освіченою людиною – не останнє задоволення в цому світі!
ответ:
моя вулиця
я проживаю у селі великі бірки, майже на його окраїні, на вулиці євгена коновальця.
вона не дуже довга, проте широка. у кінці вулиці — сільський стадіон. біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.
вулиця є. коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. коли ввечері йдеш вулицею, тебе дивні пахощі з кожного городу. ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів!
восени моя вулиця барвиста. цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.
але найбільше я люблю свою вулицю взимку. все навколо біле-біле. снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.
на нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.
раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.
єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.
коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.
объяснение: