1. Записати речення, поставити розділові знаки, підкреслити уточнюючі члени речення (в залежності від того, яку синтаксичну роль вони виконують)
1. Над оболонню висять низько білі аж прозорі хмари.
2. В минуле назад повороту нема!
3. Він був родом з Черкащини давньої козацької сторони.
4. А там над озерцем небо з ситцю неговіркий спориш полин і осока.
5. Внизу за скелями глухо шуміло море.
2. Записати речення, поставити розділові знаки, підкреслити відокремлені члени речення (вказати, який це відокремлений член речення).
1. Кривою дорогою йдучи попереду мало бачиш.
2. Що сьогодні приніс ти до рідної домівки крім гамору і метушні?
3. Далеко за синім морем на чужій чужині гинули вони безталанні шукачі щастя.
4. За вікном спить ніч в темне небо загорнена зорями прихорошена.
5. Не замочивши рук обличчя не вмиєш.
-Привіт! А чи має це сенс? Як би то ми контакнували зараз, аби не мова?
-Ось тут ти не зовсім маєш рацію! А як же мова жестів? Чи ти забула про інші засоби спілкування?
-Ох, а дійсно! Я й думати забула про це.
- А дарма! Мова - це, звісно, важливо, але то не єдиний засіб спілкування.
-Авжеж. Але яким би засобом спілкування ми не користувалися, спілкування - це дуже важливо, адже так?
-Звісно! А знаєш чому?
-Мабуть, ми маємо взаємодіяти один з одним, ділитися своїми думками через спілкування?
-Так, то вірно!
-Тепер то мені зрозуміло.
- Що саме?
- Зрозуміло те, що справжня цінність спілкування - невичерпанна. Треба цінити свою мову.