3. Провідміняйте подані словосполучення: 691 вулиця, 2070 днів
4. Наведені іменники запишіть у кличному відмінку і поясніть умови
застосування цієї форми.
Юрко, Василько, Іринка, Галина, Галя, тато, мама, неня, доня, донечка,
син, синочок, дідусь, бабуся, земля, пісня, тополя, любов.

Сад-жа-ють

Їж-джу

По-дзво-нив

За-дзиж-чав

Частини слів з одного рядка в другий слід переносити за складами: га́й-ка, зо́-шит, кни́ж-ка, ко-ло́-дязь, па́ль-ці, са-дів-ни́к, Ха́р-ків.

При цьому:

1. Не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук. Отже, переносиш можна лише так: ґу́-дзик, хо-джу́. Якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з —до кореня), то їх слід розривати: над-звича́й-ний (а не на-дзвича́йний), під-жив-ля́ти (а не пі-дживля́ти).

2. Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюємо від попередньої літери: бур’-я́н (а не бур-’я́н), кіль-це́ (а не кіл-ьце́), Лук’-я́н (а не Лук-’я́н), ни́зь-ко (а не ни́з-ько).

3. Одну літеру не залишаємо в попередньому рядку й не переносимо в наступний: ака-де́-мія (а не а-каде́мія), Ма-рі́я (а не Марі́-я), олі-ве́ць (а не о-ліве́ць). Так само не можна поділяти на частини для переносу такі двоскладові слова, як або́, моя́, о́ко, ши́я тощо.

4. При переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу: багато-ступі́нчастий (а не багатос-тупі́нчастий), восьми-гра́нний (а не восьмиг-ра́нний), далеко-схі́дний (а не далекос-хі́дний).

5. Не можна розривати ініціяльні абревіатури, а також комбіновані абревіятури, які складаються з ініціяльних скорочень цифр: ЗІЛ-111, ЛАЗ-105, МАУ, УРП.

6. У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами: Дні-про́ й Дніп-ро́, Оле-кса́ндра й Олек-са́ндра, се-стра́ й сест-ра́. Це правило поширюється й на суфікси: бли-зьки́йі близь-ки́й, видавни́-цтво, видавни́ц-тво й видавни́цт-во, га́ли-цький і га́лиць-кий, україн-ський і українсь-кий, убо́-зтво, убо́з-тво й убо́зт-во, суспі́льс-тво й суспі́льст-во.

Всем сердцем любит кузнец прекрасную Оксану. Но девушка поставила ему условие: "Достань, кузнец, царицыны черевички, выйду за тебя замуж". Ради любимой он готов на все, чего бы ему это ни стоило. Готов совершить даже невозможное. Какие бы испытания ни подстерегали героя, какой бы трудной ни была предстоящая борьба с враждебными силами, он относится к опасностям без страха. Хитрый черт пытается соблазнить юношу, обещая ему руку милой Оксаны, если тот отдаст душу. Но Вакула не только с легкостью побеждает своего искусителя, но и заставляет его служить себе. И даже попав во дворец всемогущей императрицы, юноша сохраняет чувство собственного достоинства и выходит победителем.

Добыв черевички, кузнец спокойно возвращается домой, к обычной трудовой жизни. Его нисколько не прельстили фальшивый блеск и богатство столицы, он и не думает завидовать разодетым придворным и даже самому Потемкину. Всему этому он предпочитает привычную, мирную и независимую жизнь. С чувством выполненного долга и уверенностью, что теперь ему доступно то, о чем он так долго мечтал, приходит он просить руки Оксаны. И получает согласие.