4. Підберіть іншомовні відповідники до поданих формулювань. Шоколадне морозиво на паличці – Комічний цирковий актор — Заклад, що збирає та зберігає книжки для громадського користуван Суддя в деяких спортивних змаганнях — Учасники парного спортивного чи музичного виступу — Змагання з метою виявити найдостойніших із числа його учасникі

Я дуже люблю сучасну українську пісню. Дуже довго я думав, яка ж із пісень найулюбленіша? Але ж, мабуть, то все-таки "Червона рута", слова й музику до якої написав славетний композитор і поет Володимир Івасюк. Ця пісня знайома мені дуже давно. 

Може, десь у лісах ти чар-зілля шукала, 

Сонце-руту знайшла і мене зчарувала. 

Так автор звертається до коханої. У цій пісні дівчина — то є чаклунка, яка вміє причаровувати хлопців, ходить по таємничих гірських стежках, навіть не зворушуючи поснулих трав. 

Пісня "Червона рута" зворушує своєю красою та якоюсь незбагненною чистотою почуттів. До того ж Володимир Івасюк зміг вдихнути в рядки та мелодію цієї пісні щирий український дух. Мабуть, саме тому "Червона рута" нині є нашою всеукраїнського пісенного фестивалю. Я вважаю пісню "Червона рута" одним із найдосконаліших творів сучасної 

української естрадної пісні. 

Був у нашому селі скляр. Це був невисокий  худий чоловічок з маленьким, ніби зібганим у кулачок обличчям. Те дрібне личко по самі очі заросло густою щетиною. Тому, хто бачив скляра вперше, здавалося, що він тримає в зубах широку щітку. Очі, як і годиться скляреві, були наче відлиті  з надзвичайно прозорого скла.Роботи скляреві ніколи не бракувало.Славився він умінням  так ставити шибку, такою замазкою прикріпити її, що вже й рама  потрухлявіє він часу, а скло тримається, як припаяне.Коли скляр працював,  його  дрібне заросле обличчя  ставало поважним і урочистим, а очі  сяяли.  Склив він швидко і вправно.Перед тим, як приступити до роботи, скляр  завжди скидав  шапку, хоч би який мороз не був надворі. Він обережно брав  величезні шматки скла, відмірював, не користуючись лінійкою, проводив алмазом. Тоді  тихенько постукував  уздовж тієї лінії, злегка натискав пальцями. Трісь! Шибка була готова.Вставивши шибу, скляр трохи відходив, схиляв голову  набік і дивився. Прозорі його оченята сяяли такою  неприхованою втіхою, що всі навколо проймалися  шанобливим і урочистим  настроєм.Незабаром у селі закінчили  будувати нову школу.  Біля її високих і широких вікон скляр не працював, а священнодіяв. Уночі дві шибки хтось побив. На землі видніли  блискучі скалки, валялися дві цеглини.Підійшовши уранці до покалічених вікон, скляр оніміло застиг. Повільно нагнувся, підняв цеглину і раптом заплакав. Моторошно було дивитись, як плаче доросла, стара людина, навіть не витираючи сліз, що зависали на густій щетині.