5. Напиши текст-міркування, чому так и У текст-міркуван є твердження дреа такий заголовок. Пригадай! Tally Belopot master Treath toully bei zerocooare висновок Tracasu i ry . + 2 lade
Ну тут надо подумать... Кто вообще такое задаёт... ПРИГОДИ ЖОЛУДЯ В КРАЇНІ ВАД Повість-казка
На самій верхівці Дуба звив собі гніздо Грак, трохи нижче—Голуб. У кількох дуплах жили три брати Шпаки. Під найбільшою гілкою зліпила собі глиняне гніздечко Латівка, обіч неї, в щілинці, хазяйнував Горобець. А під найширшим листком нидів Слимак. Так вони й жили: навесні щебетали-воркували, цвірінькали, вигравали, влітку викохували дітей, а восени хто линув до теплих країв, а хто й бідував усю зиму в холодному дуплі. Звик старий до своїх мешканців, заприязнився з ними і вже не уявляв собі іншого життя. Та ось однієї весни на наймолодшій гілці, якій нараховували триста тридцять років, з'явилась квіточка, а потім і Жолудь. Дуб наче розуму позбувся, день і ніч очей не змикав заради сина. Прикривав його своїм листям від дощу, спеки, рятував від мошкари та мух. А Жолудь ріс, наносі і її й живильними соками, наливався, міцнів, доки виріс у славного рудощокого хлопця. Ті що більше пестив Дуб сина, то нуднішою вида-палась синові батькова приязнь, Не тішили одинака ні казки про сиву давнину, ні пісні пташок, ні повчання, ані зітхання старого. Гойдаючись на гілці, Жолудь кепкував з усіх, дратував усіх, витівав, що хотів. Одного тихого вечора, спіймавши у ставку, що під дубом, комаху, Жаба готувала вечерю для своєї родини й гукала дочку: — Катре, Катре, Катре! — Ну, ну, ну? — лінувалася та зворухнутися з місця. — Дай ніж, дай ніж... — Який, який, який? — Гостр-р-рий, гостр-р-рий, гостр-р-рий. Сидячи на лататті, Катря лупала витрішкуватими очима й не рухалась. Почекавши трохи, мати завела знову: — Катре, Катре, Катре! — Ну, ну, ну? Жолудь надумав її злякати. Раденький собі, скочив з гілки й бебехнув у воду біля самісінької Катрі, аж оббризкав її. Злякавшись, уся жаб'яча сім'я пірнула під воду та причаїлася у намулі. А Жолудь реготав на завойованому листку, аж за живота брався: так сподобалося, що жаби його бояться. Старий Дуб насварив би за те пустуна, та, наче навмисне, було тихо, і вітерець не ворухнув на ньому жодного листочка. Тільки причепа Шпак розбудив братів і все ніяк не міг запокоїтись: — Ось він, ось він, ось він! Бешкетує недоросток, бешкетує недоросток! А брат йому й підтакує: — Геть його, геть його, геть його! Розбуджений Горобець виткнув голову зі своєї щілини і спросонку накинувся на всіх:
Мое літо було дуже цікавим, я провела багато свого часу на природі, гуляла с друзями.
Я була у бабусі у селі, там було теж цікаво, кожного дня бабуся годувала мене смачно їжаю, як без цього, я познайомилась с новими друзями, їх знали Оля та Саша, мы ходили на озеро купатися кожного дня (ну добавь там ещё что-то)
Кожні вихідні я їздила з батьками на природу, иноді на річку иноді у ліс.
Також літом я була на морі, там я купалась кожного дня, погода була чудова, мені дуже сподобалося мое літо.
(проверь внимательно текст чтоб ошибок не было, я то я плоховато укр знаю)
ПРИГОДИ ЖОЛУДЯ В КРАЇНІ ВАД
Повість-казка
На самій верхівці Дуба звив собі гніздо Грак, трохи нижче—Голуб. У кількох дуплах жили три брати Шпаки. Під найбільшою гілкою зліпила собі глиняне гніздечко Латівка, обіч неї, в щілинці, хазяйнував Горобець. А під найширшим листком нидів Слимак.
Так вони й жили: навесні щебетали-воркували, цвірінькали, вигравали, влітку викохували дітей, а восени хто линув до теплих країв, а хто й бідував усю зиму в холодному дуплі. Звик старий до своїх мешканців, заприязнився з ними і вже не уявляв собі іншого життя.
Та ось однієї весни на наймолодшій гілці, якій нараховували триста тридцять років, з'явилась квіточка, а потім і Жолудь. Дуб наче розуму позбувся, день і ніч очей не змикав заради сина. Прикривав його своїм листям від дощу, спеки, рятував від мошкари та мух. А Жолудь ріс, наносі і її й живильними соками, наливався, міцнів, доки виріс у славного рудощокого хлопця.
Ті що більше пестив Дуб сина, то нуднішою вида-палась синові батькова приязнь, Не тішили одинака ні казки про сиву давнину, ні пісні пташок, ні повчання, ані зітхання старого. Гойдаючись на гілці, Жолудь кепкував з усіх, дратував усіх, витівав, що хотів.
Одного тихого вечора, спіймавши у ставку, що під дубом, комаху, Жаба готувала вечерю для своєї родини й гукала дочку:
— Катре, Катре, Катре!
— Ну, ну, ну? — лінувалася та зворухнутися з місця.
— Дай ніж, дай ніж...
— Який, який, який?
— Гостр-р-рий, гостр-р-рий, гостр-р-рий.
Сидячи на лататті, Катря лупала витрішкуватими очима й не рухалась. Почекавши трохи, мати завела знову:
— Катре, Катре, Катре!
— Ну, ну, ну?
Жолудь надумав її злякати. Раденький собі, скочив з гілки й бебехнув у воду біля самісінької Катрі, аж оббризкав її. Злякавшись, уся жаб'яча сім'я пірнула під воду та причаїлася у намулі.
А Жолудь реготав на завойованому листку, аж за живота брався: так сподобалося, що жаби його бояться.
Старий Дуб насварив би за те пустуна, та, наче навмисне, було тихо, і вітерець не ворухнув на ньому жодного листочка.
Тільки причепа Шпак розбудив братів і все ніяк не міг запокоїтись:
— Ось він, ось він, ось він! Бешкетує недоросток, бешкетує недоросток!
А брат йому й підтакує:
— Геть його, геть його, геть його!
Розбуджений Горобець виткнув голову зі своєї щілини і спросонку накинувся на всіх:
Мое літо було дуже цікавим, я провела багато свого часу на природі, гуляла с друзями.
Я була у бабусі у селі, там було теж цікаво, кожного дня бабуся годувала мене смачно їжаю, як без цього, я познайомилась с новими друзями, їх знали Оля та Саша, мы ходили на озеро купатися кожного дня (ну добавь там ещё что-то)
Кожні вихідні я їздила з батьками на природу, иноді на річку иноді у ліс.
Також літом я була на морі, там я купалась кожного дня, погода була чудова, мені дуже сподобалося мое літо.
(проверь внимательно текст чтоб ошибок не было, я то я плоховато укр знаю)