, нужно сделать стислий переказ тексту Його зненацька охопив сумнів: «Чи те я роблю, що слід? Чи здатний на це? Чому
так тягне туди, у невідоме?» І він зупинився серед шляху. Замислився. Огледівся. Хоча
дорога стелилася попереду рівна й широка, проте він не міг іти далі: і неспокій, і
невдоволення собою, і жадання чогось вищого переповнили його. А обіч уторованої
дороги громадилися вершини, які здавалися такими стрімкими й неприступними, що
на них ніхто не наважувався зійти.
До того ж їх оточували непрохідні хащі, глибокі яруги, гострі стрімчаки й
бескиди…
І все ж він рішуче зійшов з гладенької дороги й крізь нетрі та чагарі заторував
власну стежину до вершини. І вже ніщо не могло зупинити сміливця: ні колюче терня,
ні скелясті крутосхили, ні глибокі урвища. Він здіймався все вгору і вгору.
«Божевільний!» — жахалися одні, що спокійно дибали гостинцем. «Відчайдушний!»
— захоплено вигукували інші, які вже готувалися рушити й собі вслід за сміливцем.
«Щасливий!» — зітхали ті, які через свою кволість, несміливість чи полохливу вдачу
не могли піти за першопрохідцем.
А були й такі, що мовчки заздрили й потайки зневажали сміливця.
Що йому до того! Він уперто здіймався на вершину, де не ступала ще нога
людська. І то було його покликання, його щастя, його слава й безсмертя. Як важливо в
житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий!
А йому тоді йшов уже тридцять другий. За спиною в нього і вчителювання, і
участь у боях, і робота в провідній республіканській газеті художником ілюстратором,
карикатуристом. Читачі в кожному номері шукали гострі, дотепні малюнки, під якими
стояв підпис «Сашко». Друзі щодня приходили до нього в майстерню, щоб
подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. І називали його
талановитим, і пророкували йому творче майбуття.
А його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. Усе дужче й
дужче почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що
тільки-но утверджувалося. І однієї ночі після роздумів він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. Залишає мольберт, фарби, закінчені й
незакінчені полотна — залишає назавжди.
Із плащем через плече й дорожнім портфелем у руці поспішає на вокзал, сідає в
поїзд, що везе його на берег Чорного моря, у красуню Одесу. А вранці він уже стоїть
перед директором кінофабрики й промовляє три заповітних слова:
— Хочу стати режисером!
Це був Довженко
На мою думку, слово друг накладає на людину дуже велику відповідальність.
Тільки справжня дружба витримує всі випробування і триває роками. Справжній друг провідає тебе тоді, коли ти хворий. Не залишиться байдужим до твоєї відсутності. Завжди поділиться новинами. З ним цікаво. Є багато спільних інтересів. Друг не обмовить. Порадить вихід із складної ситуації. Не зробить боляче.
Ось таким має бути справжній друг.
Я вважаю, що добре тому, хто має вірного друга.
З ним єднають спільні інтереси, тому цікаво. Друг сумуватиме без тебе, тому обов’язково провідає при хворобі. Буде разом з тобою радіти успіхам. Дасть слушну пораду та підтримає в скрутну хвилину. Не образить поганими словами. Не говоритиме неправди про тебе іншим.
Сьогодні завдяки комп’ютеру і іншим технологіям, пов’язаних з комп’ютером, можна робити практично все. Людина використовує комп’ютер не тільки вдома для розваги, але й дуже часто на роботі. Ще можна спілкуватися з людьми , у яких самі різні захоплення, які живуть хоч на іншому кінці планети. Комп’ютер вкрай сильно увійшов у життя людей, сьогодні таке життя без нього уявити просто неможливо. На жаль, це має і досить серйозні побічні ефекти. Насамперед потрібно виконувати певні правила,щоб не завдати шкоди,сидячи за комп*ютером. Тримати осанку, робити зарядку для очей, сидіти не більше години на день та не дуже близько до екрану. Якщо слідкувати за такими правилами,то цілком можна займатися своїми справами в комп*ютері.
Отже, комп'ютер у житті людей займає важливе місце,але потрібно пам*ятати, що комп'ютер винайшли для того, щоб полегшити життя, а не замінити його.