, нужно сделать стислий переказ тексту Його зненацька охопив сумнів: «Чи те я роблю, що слід? Чи здатний на це? Чому
так тягне туди, у невідоме?» І він зупинився серед шляху. Замислився. Огледівся. Хоча
дорога стелилася попереду рівна й широка, проте він не міг іти далі: і неспокій, і
невдоволення собою, і жадання чогось вищого переповнили його. А обіч уторованої
дороги громадилися вершини, які здавалися такими стрімкими й неприступними, що
на них ніхто не наважувався зійти.
До того ж їх оточували непрохідні хащі, глибокі яруги, гострі стрімчаки й
бескиди…
І все ж він рішуче зійшов з гладенької дороги й крізь нетрі та чагарі заторував
власну стежину до вершини. І вже ніщо не могло зупинити сміливця: ні колюче терня,
ні скелясті крутосхили, ні глибокі урвища. Він здіймався все вгору і вгору.
«Божевільний!» — жахалися одні, що спокійно дибали гостинцем. «Відчайдушний!»
— захоплено вигукували інші, які вже готувалися рушити й собі вслід за сміливцем.
«Щасливий!» — зітхали ті, які через свою кволість, несміливість чи полохливу вдачу
не могли піти за першопрохідцем.
А були й такі, що мовчки заздрили й потайки зневажали сміливця.
Що йому до того! Він уперто здіймався на вершину, де не ступала ще нога
людська. І то було його покликання, його щастя, його слава й безсмертя. Як важливо в
житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий!
А йому тоді йшов уже тридцять другий. За спиною в нього і вчителювання, і
участь у боях, і робота в провідній республіканській газеті художником ілюстратором,
карикатуристом. Читачі в кожному номері шукали гострі, дотепні малюнки, під якими
стояв підпис «Сашко». Друзі щодня приходили до нього в майстерню, щоб
подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. І називали його
талановитим, і пророкували йому творче майбуття.
А його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. Усе дужче й
дужче почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що
тільки-но утверджувалося. І однієї ночі після роздумів він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. Залишає мольберт, фарби, закінчені й
незакінчені полотна — залишає назавжди.
Із плащем через плече й дорожнім портфелем у руці поспішає на вокзал, сідає в
поїзд, що везе його на берег Чорного моря, у красуню Одесу. А вранці він уже стоїть
перед директором кінофабрики й промовляє три заповітних слова:
— Хочу стати режисером!
Це був Довженко
У речені дієприслівник ЗАВЖДИ виступає обставиною.
Дієприслівники відповідають на питання ЩО РОБЛЯЧИ?Наприклад:кажучи та ЩО ЗРОБИВШИ? Наприклад: намалювавши...
Дієприслівник має ознаки дієслова(час і вид) та прислівника(незмінність, залежність від дієслова-присудка, значення обставини)
Дієприслівник не має закінчення.
У кінці дієприслівників після Ч, Ш завжди пишуть літеру И..
Дієприслівник із залежними від нього словами називають дієприслівниковим хворотом.
Дієприслівниковий зворот завжди є обставиною.
На письмі дієприслівниковий зворот завжди виділяють комою або комами незалежно від його місця в реченні.
В усному мовлені дієприслівниковий зворот виділяють паузами.
Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього часу за до суфіксів учи ючи ачи ячи, а доконаного виду утворюються від основи неозначеної форми дієслова за до суфіксів вши, ши..
Не з дієприслівниками пишуть окремо. Наприклад не почувши, не зробивши..
Разом з не пишуться тільки дієприслівники, утворені від дієслів, які не вживаються без не...Наприклад нененавидячи