Перепишіть та визначте тип складнопідрядного речення. 1.Город до того переповнявсь рослинами, що десь серед літа вони вже не
вміщалися в ньому.
2. Бо коли над сонцем заплететься хмарка, а у серце стукне копитом зима – не
нарвеш ти квітів у пожовклім парку, не нарвеш ти квітів, коли їх нема.
3. Де б у світі я не мандрував, завжди прохолодою сріблиться в пахощах густих
калин і трав дзвонкова одстояна криниця.
4. Ми розвіяли хмари похмурі, щоб над нами сіяла блакить.
5. Щасливий майстер, що з тяжкої брили прекрасну постать висікав на радість
людям.
6.А І тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони „я”.
7. Те, що було, минулося і знову не буде.
8. Пахне, кажуть, ромен гіркотою, наче пізня дівоча любов.
9. Я знову згадав ті хвилини, що душу п’янили мою.
10. Хай сторінки мої нерівні й незграбно зверстані рядки, бо в книгу дні мої мандрівні
життя вписано од руки.
11. Жнива найменше схожі на народ, хоч і вінчають битви переможні.
12. Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
13. Бджолина сім’я над гречками гула, щоб медом іскрилися сота.
14. Щасливий, якщо сни маєш милі.
15.На небі збиралися великі хмари, так що можна сподіватися дощу.

З малими дітьми кожній матері нелегко. А коли мати ще й учителька?

Мені, щоправда, гріх на своїх донечок нарікати, але теж, бувало, і насердять, і насмішать. От хоч би й сьогодні. То ні світ ні зоря на ногах, а це, ну, ніяк не прокидалися вранці. Поки розбуркала обох, поки зібралися, поки в садок дочалапали — ледве до школи встигла. Настроїлася на урок чи ні, як уже й дзвінок. Заходжу в шостий клас — людоньки: те без зошита, те без ручки, те спізнилося... Так мені чогось жаль себе стало, так жаль! Увесь білий світ почорнів для мене.

Та урок є урок, мушу проводити. Відкриваю сумку і враз як розсміюся! Діти здивовано: що сталося? А в мене в сумці — одним-одна лялька, нічого більше! Учора ввечері — я собі й байдуже — довгенько донечки з моєю вже спакованою сумкою носилися, вранці було не до «ревізії» — тож і прийшла вчителька до школи тільки з лялькою.

Посміялися ми від душі, і від мого поганого настрою ані сліду не лишилося. Потрібні слова з'явилися мовби самі собою, і урок, заздалегідь на провал приречений, минув, уявіть собі, дуже славно. Весь день мені лялька освітила 

Вважається, що ім’я Олександр поєднує в собі два інших чоловічих імені: «andres» і «alexeo». Таким чином, в значенні імені Олександр об’єднані два поняття: «алекс» в перекладі з грецького означає «захищає», а «андрос» – «оберіг». Не дивно, що таке відоме, красиве і звучне ім’я носили багато великі люди. В іншій трактовці ім’я Олександр означає «мужній захисник».

Історики досі ведуть суперечки на тему походження імені Олександр – версій на цей рахунок існує досить багато. Як свідчить найбільш поширена, ім’я Олександр прийшло до нас із стародавньої Греції. Потім воно поширилося у Візантії, Римі та європейських країнах, а в Х-ХІ століттях дійшло і до Русі.