Перепишіть вірш і виконайте завдання. Люблю чернігівську дорогу - весною, влітку, восени. Там досі моляться Стрибогу високі в сонці ясени. Дівчата ходять, мов Княгині, Цвітуть смарагдові луги, Русявокосі Берегині позолотили береги. Там переходять шлях уповні. Під осінь в кожному селі немов димки димлять жертовні копають люди картоплі, Бори стоять, такі соснові! Ведмедів бачать уві снах. Вінки цибулі бурштинові там висять просто на тнах, Від магістралі за два метри, уся закутана в iцо е, сидить бабуся, як Деметра, у відрах моркву продас, Шофер гальмує мимоволі, стоять колеса в шелозі", - несе хтось яблука в приполі, несе хтось груші в картузі, І знову мчиш, як метеор, ти, І довго світяться в душі оті розкішні натюрморти уздовж доріг на спориші... Л. Костенко A. Підкресліть одиничні розділові знаки однією рискою, а парні - двома.
Б. Обведіть кружечком видільні розділові знаки,
В. Випишіть виділені слова й розберіть їх за будовою.
задание только А,В

Прості:

Недалеко от Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори.

Одна граматична основа: село — підмет, розкинулося — присудок

Гості й хазяїни почали полуднувать, знов випили по чарці й розговорились.

Одна граматична основа: гості й хазяїн — підмет, полуднувать, випили, розговорились — присудки.

Складні:

Вертається вона в хату, а свекруха спить на печі, аж хропе.

Дві граматичні основи: вона — підмет, вертається — присудок; свекруха — підмет, спить, хропе — присудки.

Мотря заходилась чистить картоплю, а Кайдашиха знов зо сну охала на печі й встала тоді, як надворі зовсім розвиднілось.

Три граматичні основи: Мотря — підмет, заходилась чистить — присудок; Кайдашиха — підмет, охала, встала — присудки; розвиднілось — присудок.

Кожне слово має особливе значення і походження в українській мові. Але, щоб не говорили, одне зайве слово може зробити приємно, чи навпаки - боляче. Якщо ти скажеш щось не те і образиш когось, то тобі потребується в багато раз більше слів, щоб вибачитися за це. Ще можна підняти моральний дух людини словами, зповненими віри і надії. А зараз, в такий тяжкий час, наша зброя - це українське слово, ним ми можем подолати російських нападників, що намагаються забрати нашу, чеснозароблену землю. Головне в житті - не забувати свою рідну мову!