Познач речення у якому прикметник ужито у формі давального відмінку. а) Учні висаджували яблуньки у шкільному садку. б) Увесь день падав пухнастий сніг. в) Сонце піднялося з-за темного лісу.​

1. Розділ науки про мову, що вивчає слово як частину мови, називається:

   Б) морфологією;

2. У такому словосполученні залежне слово виражене пасивним

дієприкметником:

  В) освітлена кімната;

3. У реченні «Згаяного часу і конем не доженеш»  

дієприкметник виконує синтаксичну роль:

   Б) означення;

4. У такому реченні дієприкметниковий зворот не треба відокремлювати  комами:

 Б) Замурзаний медом онучок вигойдувався на міцних дідових руках.

5. У такому рядку всі дієприкметники з НЕ пишуться окремо:

    В) не зорані восени поля; ще не прочитана книга;

6. В якому рядку всі дієприкметники доконаного виду:

   Б) зрубаний, оповитий, позичений, прочитаний;

7. Відповідність між дієприкметником та його морфологічними

ознаками:

 1. пожовклий - Б) минулий час, активний стан;

 2. палаючий - В) теперішній час, активний стан;

__

 3. зроблений + 4. виконаний - А) минулий час, пасивний стан + Г) доконаний вид, пасивний стан.

8. Відповідність між дієприкметником та його творення:

 1. писаний - Г) від основи інфінітива перехідних дієслів за до суфіксів -н-; -ен -.

 2. стертий - В) від основи інфінітива односкладових дієслів за до суфікса -т-;

 3. згорілий - Б) від основи інфінітива неперехідних дієслів за до суфікса -л- (рідше -ш-);

 4. читаючий - А) від основи дієслова теперішнього часу за до суфіксів -уч -/- юч -; -АЧ-/-ЯЧ-

 

9. Відповідність між дієприкметником з НЕ та правилом його

написання :

1. Я ніби приїхав у давно не бачені рідні місця.  

  - В) при дієприкметнику є пояснювальне слово;

2. Вчений здійснив нечуваний подвиг в ім'я науки.  

  - А) дієприкметник без НЕ не вживається;

3. Толока не орана, вівці не лічені, пастух рогатий.

  - Б) дієприкметник виступає в ролі присудка;

4. Над Дніпром знявся нестихаючий шум.

  - Г) при дієприкметнику немає пояснювального слова.

10. Дієприкметник – це особлива форма дієслова, що … :

   Б) виражає ознаку предмета за дією;

11. Від дієслова НАПИСАТИ можна утворити:

   В) пасивний дієприкметник минулого часу;

12. У реченні «А вже сьогодні картина нарешті намальована» дієприкметник виконує синтаксичну роль:

  Б) присудка;

13. У такому реченні дієприкметниковий зворот треба відокремлювати

комами:

   Б) Море мовчало, зовсім приспане тихою ласкою ночі.

14. У такому рядку всі дієприкметники з НЕ пишуться разом:

    В) незнані дороги; неспиляне дерево;

! 15. В такому рядку всі дієприкметники доконаного виду:

    НЕМАЄ ВІДПОВІДНОСТІ

А) люблячий, намальований, вишитий, зроблений ;

Б) сидячий, палаючий, ревучий, блимаючий;

В) тремтячий, замерзлий, міцніючий, вкритий;

Г) блукаючий, вимитий, в'янучий, напоєний.

! ** Є всі дієприкметники НЕдоконаного виду:

   Б) сидячий, палаючий, ревучий, блимаючий;

16. Відповідність між дієприкметником та його морфологічними

ознаками:

1. замерзлий - Б) минулий час, активний стан;

2. згасаючий - В) теперішній час, активний стан;

__

3. вкритий + 4. загублений - А) минулий час, пасивний стан + Г) доконаний вид, пасивний стан.

17. Відповідність між дієприкметником та його творення:

1. загорнений - Г) ) від основи інфінітива перехідних дієслів за до суфіксів -н-; -ен -.

2. змитий - В) від основи інфінітива односкладових дієслів за до суфікса -т-;

3. посивілий - Б) від основи інфінітива неперехідних дієслів за до суфікса -л- (рідше -ш-);

4. лежачий - А) від основи дієслова теперішнього часу за до суфіксів -уч -/- юч -; -АЧ-/-ЯЧ-

18. Відповідність між дієприкметником з НЕ та правилом його

написання:

1. Я побачив на столі не завершений письменником твір.  

    - В) при дієприкметнику є пояснювальне слово;

2. Нас чекають дороги незнані.  

    - А) дієприкметник без НЕ не вживається

3. Підлога не вимита, в хаті не прибрано.

    - Б) дієприкметник виступає в ролі присудка  

4. І кликав день в неміряні світи.

    - Г) при дієприкметнику немає пояснювального слова.

Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія – це не просто минуле, це його душа. Хто з нас, не знаючи історії, зможе пояснити, чому українці так шанують землю, а працю на ній називають священною; чому вінок і писанка мають таке глибоке символічне значення для нашої культури; чому наша мова послуговується літерою «ї», якої немає в жодній іншій мові світу? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо.Майбутнє. В цьому слові є своя неприхована таємничість. Кожен із нас проживає своє життя так, як вважає за потрібне, але все ж таки усвідомлює – без минулого немає майбутнього. А що ж для нас є минулим? Славне буття наших пращурів, закрита і понівечена наша історія за часів радянської влади чи, може, не така вже далека історія нашої незалежної держави? Що з цього ми маємо пам’ятати і чи мусимо?

Наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. І не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. І нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості – є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. Нам легше забути, ніж пам’ятати. 

Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведінки... Ми б не мали історії! А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».

Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І, здається, ніщо не може зупинити цього руйнівного колеса. Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.

Можна знайти й більш приземистий приклад: людина, яка втратила пам’ять внаслідок шоку або автомобільної аварії. Перше, що вона пам’ятає – біла стеля лікарняної палати, а далі – пустота... І про яку вже історію можна казати, якщо ти не пам’ятаєш навіть власного імені. І як жити далі? Починати все з нуля дуже непросто, адже, можливо, хтось чекає на тебе, а ти лиш скажеш: «Я все забув...» Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою пам’ять будь-що, бо кожен спогад є для неї ще одним кроком на стежині до майбутнього.