Прочитати. Виписати з кожного ряду слів спочатку різні форми тих самих слів, а потім — спільнокореневі.
Рослина, рослинний, виростити, рослин, рослиною; сад, саду, садівник, садити,
садовий; ліс, лісник, лісовий, лісами, пролісок; дуб, дубовий, дубами, дубняк, дуби.
2. ► Із деформованих речень скласти текст. Знайти спільнокореневі слова,
виділити у них морфеми.
Весна, ми, піти, до, ліс. Зійти, сонце, подихнути, легенько, вітерець,
і, всі, дерево, в, ліс, заспівати. Кожний, співати, свій, пісня. Береза, співати, ніжний,
пісня. Слухати, ця, пісня, хотіти, підійти, до, білокора, красуня, й, обняти, вона. Дуб,
співати, мужня, пісня. Коли, ми, слухати, пісня, дуб, ми хотіти, бути, сильний,
відважний.
3. Скажи одним словом. Замініть подані словосполучення одним словом з
префіксом пів-.
1) одна друга аркуша - ...
2) половина Києва - ...
3) половина яблука - ...
4) одна друга квартири - ...
5) половина ящика
«Легенда про вічне життя» І. Франка — це поетичний роздум про смисл буття людини — для чого вона живе, що є для неї найцінніше. Чарівний горішок безсмертя отримували по черзі аскет, цар, коханка царя, генерал, куртизанка. І кожен із них не наважився скористатися ним, адже життя — це вічна боротьба. А життя без кохання — ніщо. І ніякі скарби, ніяка сила не примусить полюбити іншого щиро, від душі, вірно: «А без щастя, без віри й любові внутрі Вічно жить — се горіть віку вік на кострі!» Використовуючи казковий сюжет, І. Франко розглянув важливу філософську проблему про життя і смерть та дійшов висновку, що людина має жити стільки, скільки їй відпущено, дано.
У природі людина повинна бачити ніби відображення себе самої, природа - це близьке створіння, з яким можна бути цілком відвертим, ділитися своїми почуттями, думками, сподіваннями. Між людиною і навколишнім світом споконвіків існував духовний зв"язок, духовна і матеріальна єдність. Людина завжди вважала себе дитиною природи.
Це спонукає її любити, цінити, поважати природу. Але чи завжди ми вгамовуємо свої споживацькі інстинкти, приборкуємо нестримне бажання здобути з довкілля все найкраще і в якнайбільшій кількості? Таке хижацьке ставлення до найголовнішого в нашому житті зрештою призводить людину до самознищення.
Ознакою здоров'я людини і природи є краса, гармонія, приємні пахощі, краєвиди. Тому нас неприємно вражає, коли, мандруючи лісом, ми раптом натикаємося на залишки "цивілізації": пластикові пакети, посуд, ганчір"я, пляшки... Це безладдя псує красу, воно відбирає в людини те здоров"я, яке вона могла б отримати від здорової природи. Природа дуже хвора, земля потребує твоєї, людино, турботи й заслуговує на твою любов.
Природа - годувальниця. Вона, як мати, з якою ми з"єднані пуповиною, дає нам все, що потрібно для життя. І не лише матеріальні блага постачає нам природа, а й виховує нашу свідомість, вона є джерелом національного характеру й менталітету людей з різних куточків земної кулі. Що інше, як не природа, стало основою для розвитку наукових знань, що ними оволоділо людство? З чого, якщо не з природи, людина черпає наснагу до творчості, хист до мистецтва? Ця єдність дає нам і відчуття духовності, спонукає до роздумів про вічність життя на Землі, про одвічну мудрість та могутність природи.