Синтаксичний розбір речень: Легенька тінь ночі упала на землю. Заблищали зорі в чистому небі, показався і місяць з-за гори - повний, червоний, неначе в бані парився. Сумно позирав він крізь
пил та куряву на людську біганину, на чудний гук міста. У кожній хаті горить
світло, а великі будинки неначе у вогні палають: з їх розчинених вікон ллються де
співи, де бренькiт...
І чимало в нашій школі класів-лоботрясів.
У цих класах добрі діти, гарні та веселі,
І відразу після школи мчаться до оселі.
Не цікавить їх навчання та не тягне в школу,
Їм пошвидше би до друзів і собі додому.
У цих класах усі діти ну зовсім не вчаться.
І заходити до них вчителі бояться.
Діти скачуть та грохочуть, голасно сміються,
Їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються.
І навіщо вони ходять в нашу гарну школу?
Краще взялися б за розум та і йшли додому.
Там вони би посиділи та поміркували,
Від Полтави до Харькова 130 кілометрів.
.Учні з’юрмилися навколо вчительки.
У весняному лісі з’явились перші проліски.
Над пасікою вьються бджілки.
Важкі румьяні яблука звисають з гілок.
Н а на шому подві"ї росте запашна м"ята.
Вітер розвіяв повсюди лебедине біле пір"я.
Пригадайте правила вживання м"якого знака.
Ми випололи на городі весь бур"ян
До сусіднього села дев"ять кілометрів.
Дерева скидають обпалене за літо листя.
Високо в небі дзвінко курликають журавлі.
Я дуже полюбляю м'ясо.
Моя сім'я дуже порядна.
У моєму садочку розквітла м'ята.
Високо в небі кружляло пір'ячно.
Розвіяного пір’я не позбираєш.