Мій клас найкращий! Ми разом вже 9 років. В нас було все: сум, радість, інколи сварки, але ми переступаємо через все, і остаємось друзями. За 9 років в нас дуже багато чого було. Ми не можемо сидіти на одному місті, , в нас багато енергії. З моїми однокласниками мені ніколи не скучно. Якщо поганий настрій вони завжди підтримають і розвеселять. Щоб там не було, вони для мене залишаються найкращими! Чим старші ми стаємо, тим більше часу ми проводимо разом і це йде нам на користь. Я ніколи не забуду про них.
Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.
Мій клас найкращий! Ми разом вже 9 років. В нас було все: сум, радість, інколи сварки, але ми переступаємо через все, і остаємось друзями. За 9 років в нас дуже багато чого було. Ми не можемо сидіти на одному місті, , в нас багато енергії. З моїми однокласниками мені ніколи не скучно. Якщо поганий настрій вони завжди підтримають і розвеселять. Щоб там не було, вони для мене залишаються найкращими! Чим старші ми стаємо, тим більше часу ми проводимо разом і це йде нам на користь. Я ніколи не забуду про них.
Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.