Звички є важливим аспектом життя людини, стосовно її здоров'я та життя. Шкідливі звички - це закріплені в особистост поведінки, агресивні по відношенню до самої особистості або до суспільства. До шкідливих звичок належать паління, пияцтво, вживання наркотиків, токсикоманія. Перелічені явища являють собою різні форми відхилення від здорового життя.
Паління є найпоширенішою шкідливою звичкою для організму людини. Мільйони людей на планеті палять цигарки, хоча знають, що паління спричиняє багато захворювань, призводить до передчасної смерті. Паління вражає не лише курців. Учені стверджують, що кожна людина вражається пасивним палінням. Вчені підрахували,що курці у 10 разів більше хворіють на рак та на інфаркт міокарда, ніж ті люди, які не курять.
Наркотики - це небезпечні речовини, які призводять до стану зціплення, отупіння,запаморочення. Поняття "наркотик"сьогодні охоплює широке коло речовин і рослин, які чинять наркотичну дію. Під "наркоманією" розуміють не тільки стимулювання наркотичними засобами появи збудженого чи пригніченого стану центральної нервової системи, але й звикання організму до них, бажання їх приймати і за відсутності безпосередніх причин: втоми, страху та інших станів. Наркотики відіграють подвійну роль: вони є помічником людини, коли їх використовують, як лікувальних засіб, і ворогом людини, коли свідомо чи несвідомо людина зловживає ними. Зловживання наркотиків дуже часто призводе до такого страшного та невиліковного захворювання як- СНІД.
Алкоголь - отрута, яка негативно впливає на весь організм людини,в першу чергу на центральну нервову систему Навіть мінімальні дози алкоголю погіршують розумові здібності людини , ведуть до послаблення пам\\'яті і зниження здібності критичного оцінювання своїх дій. Неодноразове або часте вживання алкоголю надає буквально спустошуючий вплив на психіку, особливо підлітка.Затримується розвиток вищих форм мислення, вироблення етичних категорій та естетичних понять.
Токсикоманія - один з найзлоякісніших видів наркоманії. Токсикоманія - це нездоланна тяга до вдихання випарів різноманітних розчинників та інших хімічних сполук, які діють на нервову систему подібно до алкоголю або наркотиків. Частіше зустрічається серед дітей та підлітків.
Викликаючи серйозне порушення організму і сильну залежність, токсикоманія відрізняється від наркоманії лише в юридичному аспекті: вона викликається вживанням речовин, не віднесених Міністерством охорони здоров\\'я до групи наркотиків, і на неї не поширюються правові і кримінальні акти, що діють відносно наркоманів.
Треба пам\\'ятати , що до токсикоманії потрібно ставитися не як до простого хуліганства, а як до серйозної хвороби, що веде до серйозних наслідків!
Протягом декількох років я ревно просила, щоб Бог допоміг мені бути щасливою в стосунках з близькими. Але Він не спішив на до Навпаки – випробовував і чекав. Чекав доти, доки я не прийшла до Нього з вдячністю. Бо нарешті усвідомила, що завжди хотіла бути щасливою з кимось, але ніколи не думала про те, щоб бути щасливою зі собою. Я не розуміла другої заповіді Любові − «Люби ближнього свого, як самого себе». У ній є дві частини, які важливо не переставити місцями у своєму житті. Люби самого себе. І лише потім – люби ближнього свого, як самого себе.
Люби самого себе – означає радіти з того, що «я є». Коли ми відчуваємо безпричинну радість, ми любимо себе. Коли ми не засуджуємось за помилки, не стараємось догодити і сподобатись комусь, коли ми вміємо сказати «ні» тим речам, які нас руйнують або завдають нам певної шкоди, тоді ми любимо себе. Врешті – коли ми щасливі з собою наодинці, ми також любимо себе.
Люби самого себе – означає робити все в своєму житті насамперед для себе. Це не егоїзм. Є велика різниця між фразами «Я допомагаю батькам, бо це мій обов’язок» та «Я допомагаю батькам, бо мені приємно це робити». В першому випадку ми просто виконуємо повинність. В другому – приносимо радість собі через до ншим. Це стосується будь-яких царин нашого життя. Нам варто робити щось тоді, коли від цього радісно, це приносить щастя, а не тоді, коли нами керує страх або коли вимагають люди чи обставини.
Люби ближнього свого, як самого себе. Любов до іншого не може з’явитись там, де немає любові до себе. Ми часто плутаємо любов з прив’язаністю, звичкою, захопленням, обов’язком і терпінням. Але ці речі пов’язані з не-любов’ю. Бо любити ближнього свого, як самого себе, – означає також ставитись до ближнього, як до самого себе.
Ми сваримось з кимось не тому, що немає іншого вирішити конфлікт. А тому, що ми внутрішньо сваримось із собою. Ми ображаємо ближніх, дорікаємо їм чи вимагаємо чогось від них тому, що так ставимось самі до себе. Коли ми скаржимось, що хтось нас ображає, то це означає тільки одне – ми дозволили так зі собою поводитись. І коли ми терпимо погане ставлення близьких, то не виявляємо любов до них, а виявляємо не-любов до себе.
Люби себе. І лише потім – люби ближнього свого, як самого себе. Як тільки ми це збагнемо, то раптом зауважимо, що нічого не трапилось, коли ми сказали комусь «ні» або не виконали свій обов’язок. Кудись зникло бажання сваритись, дорікати чи ображати. А будь-які слова, повні неповаги, викликають дискомфорт. Саме тоді, з любові до себе, нам стає раптом легко виконувати Десять заповідей. Ми зауважуємо, що все частіше зустрічаємо хороших людей і знаходимо в собі силу залишити тих, які не намагаються любити себе (а відтак – не можуть любити нас). Люблячи себе, ми звикаємо до постійної радості, яка раніше нас навіть лякала. Ми наповнюємось і наповнюємо інших.
Звички є важливим аспектом життя людини, стосовно її здоров'я та життя. Шкідливі звички - це закріплені в особистост поведінки, агресивні по відношенню до самої особистості або до суспільства. До шкідливих звичок належать паління, пияцтво, вживання наркотиків, токсикоманія. Перелічені явища являють собою різні форми відхилення від здорового життя.
Паління є найпоширенішою шкідливою звичкою для організму людини. Мільйони людей на планеті палять цигарки, хоча знають, що паління спричиняє багато захворювань, призводить до передчасної смерті. Паління вражає не лише курців. Учені стверджують, що кожна людина вражається пасивним палінням. Вчені підрахували,що курці у 10 разів більше хворіють на рак та на інфаркт міокарда, ніж ті люди, які не курять.
Наркотики - це небезпечні речовини, які призводять до стану зціплення, отупіння,запаморочення. Поняття "наркотик"сьогодні охоплює широке коло речовин і рослин, які чинять наркотичну дію. Під "наркоманією" розуміють не тільки стимулювання наркотичними засобами появи збудженого чи пригніченого стану центральної нервової системи, але й звикання організму до них, бажання їх приймати і за відсутності безпосередніх причин: втоми, страху та інших станів. Наркотики відіграють подвійну роль: вони є помічником людини, коли їх використовують, як лікувальних засіб, і ворогом людини, коли свідомо чи несвідомо людина зловживає ними. Зловживання наркотиків дуже часто призводе до такого страшного та невиліковного захворювання як- СНІД.
Алкоголь - отрута, яка негативно впливає на весь організм людини,в першу чергу на центральну нервову систему Навіть мінімальні дози алкоголю погіршують розумові здібності людини , ведуть до послаблення пам\\'яті і зниження здібності критичного оцінювання своїх дій. Неодноразове або часте вживання алкоголю надає буквально спустошуючий вплив на психіку, особливо підлітка.Затримується розвиток вищих форм мислення, вироблення етичних категорій та естетичних понять.
Токсикоманія - один з найзлоякісніших видів наркоманії. Токсикоманія - це нездоланна тяга до вдихання випарів різноманітних розчинників та інших хімічних сполук, які діють на нервову систему подібно до алкоголю або наркотиків. Частіше зустрічається серед дітей та підлітків.
Викликаючи серйозне порушення організму і сильну залежність, токсикоманія відрізняється від наркоманії лише в юридичному аспекті: вона викликається вживанням речовин, не віднесених Міністерством охорони здоров\\'я до групи наркотиків, і на неї не поширюються правові і кримінальні акти, що діють відносно наркоманів.
Треба пам\\'ятати , що до токсикоманії потрібно ставитися не як до простого хуліганства, а як до серйозної хвороби, що веде до серйозних наслідків!
Протягом декількох років я ревно просила, щоб Бог допоміг мені бути щасливою в стосунках з близькими. Але Він не спішив на до Навпаки – випробовував і чекав. Чекав доти, доки я не прийшла до Нього з вдячністю. Бо нарешті усвідомила, що завжди хотіла бути щасливою з кимось, але ніколи не думала про те, щоб бути щасливою зі собою. Я не розуміла другої заповіді Любові − «Люби ближнього свого, як самого себе». У ній є дві частини, які важливо не переставити місцями у своєму житті. Люби самого себе. І лише потім – люби ближнього свого, як самого себе.
Люби самого себе – означає радіти з того, що «я є». Коли ми відчуваємо безпричинну радість, ми любимо себе. Коли ми не засуджуємось за помилки, не стараємось догодити і сподобатись комусь, коли ми вміємо сказати «ні» тим речам, які нас руйнують або завдають нам певної шкоди, тоді ми любимо себе. Врешті – коли ми щасливі з собою наодинці, ми також любимо себе.
Люби самого себе – означає робити все в своєму житті насамперед для себе. Це не егоїзм. Є велика різниця між фразами «Я допомагаю батькам, бо це мій обов’язок» та «Я допомагаю батькам, бо мені приємно це робити». В першому випадку ми просто виконуємо повинність. В другому – приносимо радість собі через до ншим. Це стосується будь-яких царин нашого життя. Нам варто робити щось тоді, коли від цього радісно, це приносить щастя, а не тоді, коли нами керує страх або коли вимагають люди чи обставини.
Люби ближнього свого, як самого себе. Любов до іншого не може з’явитись там, де немає любові до себе. Ми часто плутаємо любов з прив’язаністю, звичкою, захопленням, обов’язком і терпінням. Але ці речі пов’язані з не-любов’ю. Бо любити ближнього свого, як самого себе, – означає також ставитись до ближнього, як до самого себе.
Ми сваримось з кимось не тому, що немає іншого вирішити конфлікт. А тому, що ми внутрішньо сваримось із собою. Ми ображаємо ближніх, дорікаємо їм чи вимагаємо чогось від них тому, що так ставимось самі до себе. Коли ми скаржимось, що хтось нас ображає, то це означає тільки одне – ми дозволили так зі собою поводитись. І коли ми терпимо погане ставлення близьких, то не виявляємо любов до них, а виявляємо не-любов до себе.
Люби себе. І лише потім – люби ближнього свого, як самого себе. Як тільки ми це збагнемо, то раптом зауважимо, що нічого не трапилось, коли ми сказали комусь «ні» або не виконали свій обов’язок. Кудись зникло бажання сваритись, дорікати чи ображати. А будь-які слова, повні неповаги, викликають дискомфорт. Саме тоді, з любові до себе, нам стає раптом легко виконувати Десять заповідей. Ми зауважуємо, що все частіше зустрічаємо хороших людей і знаходимо в собі силу залишити тих, які не намагаються любити себе (а відтак – не можуть любити нас). Люблячи себе, ми звикаємо до постійної радості, яка раніше нас навіть лякала. Ми наповнюємось і наповнюємо інших.