Установити відповідність між підметом у речені та його вираження: а)Знову на землю падають грушки. б)Лиш боротись-значить жить. в)Ось одна відкотилася до самих ніг. г)Ми крила бур,ми велетні,ми день.
Було це дуже давно. Трапилося не передбачуване: сперечалися діти однієї матері - Мови.
Кожен поважно і гордовито хвалився, доводив, що саме він є найважливішим із них.
У розмову втрутився Числівник: „Сидіть усі тихо. Не сперечайтеся. Ви без мене не знаєте, в якому році ви народилися, скільки років живете на світі. Ану спробуйте без мене купити в крамниці морозива, цукерок чи чогось іншого. Як бачите, серед вас я не пасу задніх, бо також маю відмінки, числа, а часом і три роди. У сполученні з Іменником буваю в реченні головним або другорядним членом".
- А що казати? Я думаю, що не треба шукати головного. Тому що без мене не буде ні Тисячі, ні Десяти тисяч, я – простий числівник, утворений з одного слова, а є ще числівники , утворені з двох коренів, вони називаються складними ( тринадцять ), і бувають такі, які містять два або більше простих чи складених числівників, вони називаються складеними ( сто двадцять). Ось так. А чи знаєте ви, що всі ми кількісні числівники, тому що відповідаємо на питання скільки?, і ми також можемо бути ще й порядковими, коли будемо відповідати на питання котрий?- відповів усім розумний числівник Один. Всі числівники замислились і зрозуміли, що числівник Один сказав правду – не треба шукати головного, кожен на своєму місці – головний. Одного разу зібралися всі числівники на нараду і почали сперечатися, хто з них найголовніший. - Я дуже велике число, я – Тисяча, отже , я – головний. - А я ще більше число, я – Десять тисяч, значить я головніший за всіх! І почалась суперечка Кожного разу знаходився числівник, який був найбільшим. І тільки числівник Один стояв і мовчки на все дивився. - А ти чого мовчиш? – спитали у нього.
1) Проти дружечок, звичайно, сидiли бояри. 2) Було мати стане їй казати: "Пiшла б, доцю, на вулицю: бач, тепер весна, вона раз красна. Пограла б з подруженьками у хрещика, пiсеньок би поспiвала". 3)Тiльки було наша Маруся уряди-годи збереться до подруженьки на весiлля у дружечки. 4) Повчитись було у кривого Хоми, що на дерев'янцi ходить. 5) Такий-то був наш Василь до сього часу. 6) Обручами голова збита, Мочулою свитка зшита, Личком пiдперезався, У бояри прибрався. 7) — Се я Василевi хочу приспiвати. 8) Зосталася Маруся сама.
Безсполучниковим називаэться речення, в якому немає ніяких сполучників, лише займенники, прийменники і т.і.
Кожен поважно і гордовито хвалився, доводив, що саме він є найважливішим із них.
У розмову втрутився Числівник: „Сидіть усі тихо. Не сперечайтеся. Ви без мене не знаєте, в якому році ви народилися, скільки років живете на світі. Ану спробуйте без мене купити в крамниці морозива, цукерок чи чогось іншого. Як бачите, серед вас я не пасу задніх, бо також маю відмінки, числа, а часом і три роди. У сполученні з Іменником буваю в реченні головним або другорядним членом".
- А що казати? Я думаю, що не треба шукати головного. Тому що без мене не буде ні Тисячі, ні Десяти тисяч, я – простий числівник, утворений з одного слова, а є ще числівники , утворені з двох коренів, вони називаються складними ( тринадцять ), і бувають такі, які містять два або більше простих чи складених числівників, вони називаються складеними ( сто двадцять). Ось так. А чи знаєте ви, що всі ми кількісні числівники, тому що відповідаємо на питання скільки?, і ми також можемо бути ще й порядковими, коли будемо відповідати на питання котрий?- відповів усім розумний числівник Один. Всі числівники замислились і зрозуміли, що числівник Один сказав правду – не треба шукати головного, кожен на своєму місці – головний. Одного разу зібралися всі числівники на нараду і почали сперечатися, хто з них найголовніший. - Я дуже велике число, я – Тисяча, отже , я – головний. - А я ще більше число, я – Десять тисяч, значить я головніший за всіх! І почалась суперечка Кожного разу знаходився числівник, який був найбільшим. І тільки числівник Один стояв і мовчки на все дивився. - А ти чого мовчиш? – спитали у нього.
2) Було мати стане їй казати: "Пiшла б, доцю, на вулицю: бач, тепер весна, вона раз красна. Пограла б з подруженьками у хрещика, пiсеньок би поспiвала".
3)Тiльки було наша Маруся уряди-годи збереться до подруженьки на весiлля у дружечки.
4) Повчитись було у кривого Хоми, що на дерев'янцi ходить.
5) Такий-то був наш Василь до сього часу.
6) Обручами голова збита,
Мочулою свитка зшита,
Личком пiдперезався,
У бояри прибрався.
7) — Се я Василевi хочу приспiвати.
8) Зосталася Маруся сама.
Безсполучниковим називаэться речення, в якому немає ніяких сполучників, лише займенники, прийменники і т.і.