Вправа 3. Перепишіть, розкриваючи дужки. Від дієслів, що в дужках, утворіть пасивні дієприкметники і поставте їх у потрібному роді, числі й відмінку
II. 1. Тепла ніч, (наповнити) степовими пахощами, пропливла над
Асканією. (О. Гончар.)
2. Могутньо тягло звідусіль прісним запахом весни, свіжих вод, (розбрунькуватися) верб. (О. Гончар.)
3. Повні, рожеві, як діти, (збудити) зі сну, плили по небі хмаринки. (М. Коцюбинський.)
4. Любо впасти на зелену тінь (натрудити) і наболілим тілом. (М. Рильський.)
5. Ми розмістилися на возі, добре (вимостити) травою. (А. Шиян.)
6. Віз м’яко покотився ще не (в’їздити) дорогою. (М. Стельмах.)
7. Вже минули село і поїхали понад течією, (обсадити) густими старими вербами. (І. Нечуй-Левицький.)
8. Човен, ще не (спустити), лежить на згірку догори дном. (О. Гончар.)
Через усе моє дитинство тече річка Сіверський Донець. Починається вона десь там, де води його ще по вінця затоплюють прарічище повенями, де колись військо князя Ігоря купало коней, де землі дарують справді царські скарби археологам.
Береги ріки рясно поросли вербами, густо помережані стежками людських доль, тягнуться кудись далеко, щоб на обрії злитись з небом і знову повернутися над селом обрамленням Чумацького Шляху, створити вічну взаємодію землі й неба, плинного й вічного, насущного і почасового.
Приємно купатись у водах Сіверського Дінця, у ніжності зоряних ночей, у пісенному морі сільських вечорів, коли село співає кожним своїм гомоном, де діти збираються на ігрища, де селяни вечеряють після втомливої цілоденної праці на толоці.
Саме звідси в мене природна любов до рідного краю, села, повага до людей.
Объяснение:
Художні засоби:
Форма вірша:сонет.
Риторичне питання;"І нащо ж весна нам?"
Епітети:"тонкий туман","пісок рум"яний","свіжі айстри","килим золотий".
Авторський неологізм;"зорюють".
Метафори:"вкриє мудрість голову сріблом","ми тихі та дозрілі","вежі темної гордині","холодну,мовчазну глибінь".
Тема:Стан природи восени-старіння людини.
Ідея:Треба насолоджуватися життям, поки є така можливість.