Ми йшли стежкою мовчки в густих лозах. Увесь німецький феєрверк, що так замучив нас за останні дні важкого відступу, для дідів, які йшли попереду, ніби не існував зовсім.
— Слухайте, діду, ви не можете іти трохи швидше?— стримуючи дрижаки, спитав Троянда двічі.
— Ні, не можу,— одповів Платон. — Одходив уже своє. .. А ось і річка.
Перед нами була тиха широка Десна. Над річкою і над лісами вечірнє небо, якого я ніколи таким ще не бачив.
Сонце давно вже зайшло. Хмара була важка, темно-темно-синя, унизу зовсім чорна. Природа була ніби в змові з подіями і попереджала нас своїми грізними знаками.
Риба боялася такої ночі і шугала по висипах на мілині.
— Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав дід Платон. --Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас.
Ми розсілися у човні мовчки.
Я сидів у човні близько коло діда Платона, який узяв весло і сильним рухом одштовхнувся од берега.
Лесная мышь Небольшой зверек, внешне похожий на домовую мышь, но крупнее ее. Длина тела 7-11,5 см; хвост примерно равен длине тела. Уши большие. Задние лапы длинные. Окраска верха рыжая, брюхо белое, на груди между передними лапами желтое пятно. Распространена в европейской части России, в Средней Азии, на юге Западной Сибири. Лесная мышь живет на участках старого леса с преобладанием широколиственных деревьев, с хорошо развитым подлеском и обилием валежника. Активна она ночью. Убежищем ей служат норы под корнями деревьев, дупла, иногда расположенные высоко над землей. Питается лесная мышь семенами липы, лесными орехами, буковыми орешками, ест ягоды и даже насекомых. Осенью собирает запасы, чаще всего орехи и желуди, складывая их в дупла, под пни и в камеры нор. Лесные мыши отличаются высокой плодовитостью. Они приносят 2-3, а на юге в годы обильного урожая семян деревьев до 5 пометов, в каждом из которых бывает 5-6 детенышей. Мышата развиваются так быстро, что в возрасте 2,5-3 месяцев уже сами могут давать потомство. Лесные мыши наносят ущерб лесному хозяйству, уничтожая урожай семян деревьев и тем самым препятствуя возобновлению леса. Поедают они и молодые всходы деревьев. Особенно значителен вред от мышей в лесопитомниках и парках.
Ми йшли стежкою мовчки в густих лозах. Увесь німецький феєрверк, що так замучив нас за останні дні важкого відступу, для дідів, які йшли попереду, ніби не існував зовсім.
— Слухайте, діду, ви не можете іти трохи швидше?— стримуючи дрижаки, спитав Троянда двічі.
— Ні, не можу,— одповів Платон. — Одходив уже своє. .. А ось і річка.
Перед нами була тиха широка Десна. Над річкою і над лісами вечірнє небо, якого я ніколи таким ще не бачив.
Сонце давно вже зайшло. Хмара була важка, темно-темно-синя, унизу зовсім чорна. Природа була ніби в змові з подіями і попереджала нас своїми грізними знаками.
Риба боялася такої ночі і шугала по висипах на мілині.
— Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав дід Платон. --Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас.
Ми розсілися у човні мовчки.
Я сидів у човні близько коло діда Платона, який узяв весло і сильним рухом одштовхнувся од берега.