Восени і взимку наш народ відзначає народні та релігійні свята. Це Покрови, Новий рік, Різдво, Старий новий рік. Найбільшим релігійним святом є Різдво. До нього готуються заздалегідь, вивчають колядки, готують вертепні вистави. Напередодні відзначають Святвечір. Наша сім’я ретельно до нього готується. Тато заносить до хати дідуха. Я застеляю стіл білим обрусом. Мати готує дванадцять страв. Як тільки запалає перша зірка , уся родина молиться та радісно сідає до столу. Тут вже є смачна кутя. Після вечері колядують. За гарну коляду господарі пригощають колядників смачними пампухами та теплим узваром. У всіх на обличчях ясніє посмішка. Чути вітання звідусіль: “Христос рождається!” , “Славімо його!”. Мені дуже подобається Різдво. Я завжди із великою радістю і надією очікую на це свято.
Жили собі в країні знань дві частини мови Іменник та Прикметник. І були вони добрими друзями. В кожного була своя роль, своє значення в українській мові.
Та якось, одного разу вирішив Прикметник, що він головніше від Іменника. Образився Іменник і вони посварилися.
Зовсім погано стало Прикметнику без Іменника, зрозумів він свою помилку.
І пішов до Іменника просити пробачення.
Прийшов і говорить: " Без тебе речення вже й не речення, а казна-що, і не можна нічого зрозуміти.Пробач мені ". І звичайно Іменник пробачив Прикметника.
І стали вони знову друзями. Але тепер кожен з них розуміє свою роль в країні знань і поважає іншого.
Найбільшим релігійним святом є Різдво. До нього готуються заздалегідь, вивчають колядки, готують вертепні вистави. Напередодні відзначають Святвечір. Наша сім’я ретельно до нього готується. Тато заносить до хати дідуха. Я застеляю стіл білим обрусом. Мати готує дванадцять страв. Як тільки запалає перша зірка , уся родина молиться та радісно сідає до столу. Тут вже є смачна кутя. Після вечері колядують. За гарну коляду господарі пригощають колядників смачними пампухами та теплим узваром. У всіх на обличчях ясніє посмішка. Чути вітання звідусіль: “Христос рождається!” , “Славімо його!”. Мені дуже подобається Різдво.
Я завжди із великою радістю і надією очікую на це свято.
Жили собі в країні знань дві частини мови Іменник та Прикметник. І були вони добрими друзями. В кожного була своя роль, своє значення в українській мові.
Та якось, одного разу вирішив Прикметник, що він головніше від Іменника. Образився Іменник і вони посварилися.
Зовсім погано стало Прикметнику без Іменника, зрозумів він свою помилку.
І пішов до Іменника просити пробачення.
Прийшов і говорить: " Без тебе речення вже й не речення, а казна-що, і не можна нічого зрозуміти.Пробач мені ". І звичайно Іменник пробачив Прикметника.
І стали вони знову друзями. Але тепер кожен з них розуміє свою роль в країні знань і поважає іншого.