З.Укажіть речення, у якому
однорідні члени поєднуються
єднальними сполучниками:*
АТвари собі куліш, галушки чи
кашу.
Б Білка то на гілляці сідала, то
чіпкими пазурами чіплялася за
стовбур, а то починала снувати
неспокійно довкола стовбура.
В Ще з юних літ мені відкрилась
оправда, а вже пізніше підійшла
впритул.
ГЛюбить він такі ночі безвечірні, і
Цю тишу, і якусь таємничість,
гармонію у всій природі.
Объяснение:
Им известен крутой норов господина, и тем не менее ни один из них не отказывается.
протоиерей Федор Бородин, Возрастай с Евангелием. Как воспитать ребенка в евангельском духе. Притчи Христовы, 2019
В катушке было куда больше жизни, чем в солдатах, она проявляла норов и стремилась покатиться в направлении, солдатами не предусмотренном.
Александр Громов, Наработка на отказ, 1994
– И что ты царевна про мужа своего думаешь? – как услышала царевна про мужа-Ивана, так и полез её дурной норов опять.
Ольга Станиславовна Назарова, По ту сторону сказки. Дорога в туман, 2018
(все предложения)
Цитаты из русской классики со словом «норов»
Ты упрям, и я упрям; знать, у меня тоже свой норов, Егорушка!
Достоевский Ф. М., Неточка Незванова, 1848
— Знаю тебя, отъемная голова! — заметил старик. — В кого ты уродился, — дедовский в тебе норов. Таков был и Абакунов при Дмитрии Иоанновиче, предводитель вольной шайки новгородской; он тоже всегда молчал, зато красно и убедительно говорил его меч-кладенец.
Гейнце Н. Э., Новгородская вольница, 1895
Это был один из тех умных и смирных стариков, каких нынче мало встречается; держал он себя как-то в стороне от всякого столкновения с уездною аристократией, исключительно занимался своим маленьким делом, придерживался старины [54], и в этом последнем отношении был как будто с норовом.
Салтыков-Щедрин М. Е., Губернские очерки, 1857
(все цитаты из русской классики)
Значение слова «норов»
НО́РОВ, -а, м. Прост. Нрав, характер. Что ни город, то норов, что ни деревня, то обычай. Пословица. (Малый академический словарь, МАС)
Все значения слова НОРОВ
Якби у мене була машинка часу (якась портативна, куплена до дня народження в супермаркеті), я насамперед відправився б у дитинство своїх дідуся і бабусі. Аж надто цікаво вони про нього розповідають. Дитинство це було п’ятдесят років тому.
Дід і бабуся росли радянськими дітьми, з червоними значками жовтенят, а потім і піонерами з червоними краватками на білих сорочечках. Я уявляю, як пішов би по вулиці і зустрів би їх, коли вони поверталися зі школи. Вони жили в одному районі міста, тільки ходили в сусідні школи.
Бабуся грала в ляльки, а дід – машинками і солдатиками, адже тоді не існувало ще ніяких ігрових приставок і “мобілок”. Чи не сиділи діти за комп’ютерами і планшетами годинами. Книги для навчання вони шукали не в Інтернеті, а в бібліотеці. І білизна в пральній машинці доводилося викручувати самому, автоматів не було.
А так все виявилося б мені знайомим. Так само їздили вулицями авто і трамваї, так само діти дивилися телевізор після уроків: тільки каналів налічувалося всього два. Тому “на мультики” діти з двору все скопом бігли по домівках. Всім потрібна програма ТБ, в ній червоною ручкою обводили цікаві передачі. А якщо з поштової скриньки раптом вкрали дорогоцінну газету з програмою ТБ, то це просто катастрофа!
Я сів би з дідом пообідати після школи, включив би його бобінний магнітофончік – супертехніку того часу. Зараз тільки в музеї та антикварній крамниці їх і побачиш.