Запишіть речення. Визначте синтаксичну роль коротких форм прикметників. Чи узгоджуються вони з означуваними іменниками? Яку ще синтаксичну роль, крім означення, вони виконують?
1. Я ладен стати з козаками й битись з ворогами (І. Нечуй- Левицький). 2. Тепер, коли ти згадала Говерлу, я вже цілком певен, що той ліс був десь у Карпатах (О. Забужко). 3. Жив ув одному замку лицар красен, давніми битвами славен (І. Іваничук). 4. Ой хмариться, туманиться, дрібен дощик збирається (Нар. творчість).
Кожен ,мабуть, знає, яким воно є гуляти на дворі у літній порі.І кожен точно знає, яким воно є бачити , як насувається гроза.Звісно у цьому нема нічого доброго, коли діти бачучи грозу ,не йдуть додому доти,доки не почне лити як з відра.Перед грозою завжди світ стає якийсь наче тихий , приглушений.Але ця непорушна тиша згодом припиняється,бо гроза всеж-таки рано чи пізно починяється...Ця тиша перед шумом триває не 5-10 хвилин, цілу вічність.
Тож на мою думку, час перед грозою завжди був цікавим та прекрасним, і якщо ви ще ніколи не застали такого часу,то обов"язково попробуйте!
Як на мене- зрада, це не тільки гріх, це навіть не вчинок.Зрада сама по собі несе недовіру,невдячність,зневаження та проблеми.Одним словом зрадити-це зробити погане діло...
Тож чи можна виправдати зраду?Усе залежить від обставин.Якщо ось ,наприклад, друг тебе зрадив , то якщо ви справжні "друзі нерозлий-вода",то образа скоро минає, і ,звісно, обіда на зраду також.Але не всі один одному найкращі друзі, тож іноді зрада не виправдовується, а через неї набуває злість та помста, що призводить до ще поганіших вчинків.І всеж таки кожному вирішувати, чи зрада виправдовується, чи ні...