відмінність билини від казки полягає в наступному: Билина є народною епічної піснею, а казка належить до малого оповідального епічного жанру. Сюжет казок – вигадка, билина завжди має історичну основу і реальний прототип героя. У казці використовується розмовний стиль оповіді, билина виповнюється речитативом. Казка – прозовий твор усної народної творчості, билина має віршований розмір. Основний прийом билини – гіпербола, повтор, стійкі формули і мовні звороти. Спільне між казкою та билиною в тому, що вони написані народом, в них є добрі герої, є злі. І у казці, і у билині можуть бути трикратні повтори та інші ознаки чарівого.
"Люблю отчизну я, но странною любовью!" - так начинается стихотворение М.Ю. Лермонтова "Родина".
"Странная" любовь - значит не объяснимая умом, не логичная (хотя любовь и не может быть логичной:). Но, вообще, Лермонтов в этом стихотворении говорит о том, что он любит Родину, не потому что надо ее любить "официально". Не за воинские победы, не за древнюю историю, не за имперское величие государства. Но за тихую красоту природы, простоту и душевность русского народа. А вот крепостнический самодержавный строй поэт ненавидит. Вот и получается, любовь "странная" - потому что Россию он и любит, и не любит одновременно. Любит народное, но не любит самодержавное в ней
відмінність билини від казки полягає в наступному: Билина є народною епічної піснею, а казка належить до малого оповідального епічного жанру. Сюжет казок – вигадка, билина завжди має історичну основу і реальний прототип героя. У казці використовується розмовний стиль оповіді, билина виповнюється речитативом. Казка – прозовий твор усної народної творчості, билина має віршований розмір. Основний прийом билини – гіпербола, повтор, стійкі формули і мовні звороти. Спільне між казкою та билиною в тому, що вони написані народом, в них є добрі герої, є злі. І у казці, і у билині можуть бути трикратні повтори та інші ознаки чарівого.
"Люблю отчизну я, но странною любовью!" - так начинается стихотворение М.Ю. Лермонтова "Родина".
"Странная" любовь - значит не объяснимая умом, не логичная (хотя любовь и не может быть логичной:). Но, вообще, Лермонтов в этом стихотворении говорит о том, что он любит Родину, не потому что надо ее любить "официально". Не за воинские победы, не за древнюю историю, не за имперское величие государства. Но за тихую красоту природы, простоту и душевность русского народа. А вот крепостнический самодержавный строй поэт ненавидит. Вот и получается, любовь "странная" - потому что Россию он и любит, и не любит одновременно. Любит народное, но не любит самодержавное в ней